ЗЕЛІ́Б Артур-Еміль (Seelieb Artur Emil; 07. 07. 1878, с. Облазниця, нині Жидачів. р-ну Львів. обл. — 19. 08. 1958, с. Вєнцборк побл. м. Бидґощ Куяв.-Помор. воєводства, Польща) — польський і німецький літературо­знавець, публіцист, пере­кладач. Навч. у Львів. університеті, з якого виключ. за участь у студент. демонстраціях за пере­творе­н­ня польс. університету в укр. 1900–02. У 1909 ви­їхав до Лозан­ни, де закін. Університет, 1923 здобув ступ. магістра філософії, згодом — проф. Від 1923 — у м. Закопане (Малопольс. воєводство, Польща), де викладав нім. та франц. мови, редагував двотижневик «Zakopane» (1938–39). Після 2-ї світової війни учителював у Вєнцборку. У Лозан­ні З. брав участь у під­готовці альманаху «Freiheit und Arbeit» («Свобода і праця», 1910), в якому опублікував ст. «Taras Schewtschenko». Листувався з І. Франком у справі ви­да­н­ня творів Т. Шевченка нім. мовою, залучив до спів­праці Юлію Вірґінію, був одним з ініціаторів ви­да­н­ня книги вибр. поезій у її інтер­претації. Пере­клав нім. мовою Шевченкову повість «Художник» («Der Künstler», Leipzig, 1912); ви­ступав з доповід­ями до ювіл. дат Т. Шевченка («Gazette de Lausanne», від 3 січня 1912 і від 7 червня 1915; «La revue Ukrainienne», 1915, № 1).