Землезнавство

ЗЕМЛЕЗНА́ВСТВО  — роз­діл географії, що ви­вчає закономірності формува­н­ня і роз­витку гео­графічної оболонки Землі. Геогр. оболонка Землі — зовн. шар планети, в якому взаємо­проникають і взаємодіють літосфера, гідросфера, атмосфера і біосфера. Її формува­н­ня і роз­виток від­буваються під одночас. впливом внутр. і зовн. сил Землі. Сучас. екол. стан став реал. за­грозою для здорового існува­н­ня людей у багатьох регіонах планети і навіть у деяких країнах у цілому, зокрема й в Україні, тому нині важливе значе­н­ня мають узагальне­н­ня результатів комплекс. дослідж. антропоген. впливу на довкі­л­ля, який досяг великих мас­штабів, пі­зна­н­ня і реалізація можливостей упр. глобал. процесами з метою збереже­н­ня природи, запобіга­н­ня екол. ката­строфі. Системат. екс­плуатація природ. ресурсів при­звела до глобал. негатив. змін і навіть до незворот. пере­творень у природі. З. всебічно ви­вчає наслідки втруча­н­ня людства у довкі­л­ля, за­стосовуючи дані моніторингів, здійснюваних у різних регіонах світу. Сучасне З. спрямоване на роз­вʼяза­н­ня склад. про­блем взаємин людини і природи шляхом роз­робле­н­ня й утіле­н­ня заходів з охорони та покраще­н­ня довкі­л­ля. Отже, зав­да­н­ня сучас. З. — виявле­н­ня і ви­вче­н­ня заг. закономірностей роз­витку природи, які від­ображають взаємозвʼязки та взаємозумовленість її складових компонентів та є основою функціонува­н­ня як єдиного цілого. Ці специфічні геогр. закономірності, як і всі закони природи, обʼєктивні й не залежать від волі людей. Структуру природ. потенціалу України складають земел. (44,4 %), водні (13,1 %), ліс. (4,2 %), рекреац. (9,5 %) та ін. ресурси. Роз­глядаючи природу як єдину взаємоповʼязану і взаємозумовлену систему, З. націлює на ви­вче­н­ня законів її роз­витку та способів оволоді­н­ня ними з метою викори­ста­н­ня у практ. діяльності.

Через тісні звʼязки соц.-екон. роз­витку і можливостей до­ступу до природ. ресурсів часто виникають протиріч­чя між досягне­н­ням сталості в довкіл­лі й екон. чи соц. сталості, при цьому сталості у викори­стан­ні ресурсів потрібно досягати за рахунок соц.-екон. роз­витку. У звʼязку з цим по­стає пита­н­ня компенсації екон. витрат. Про­блеми, які виникають у світі внаслідок технол. та екон. роз­витку, створюють за­грозу для стану земел. ресурсів у майбутньому, тому їх викори­ста­н­ня повин­но ґрунтуватися на концепції сталого роз­витку. Дедалі складнішим стає роз­вʼяза­н­ня конфліктів між екон., соц. та екол. про­блемами в простор. вимірі. Це повʼязано, по-перше, з наявністю про­блеми аналізу наслідків роз­витку землекористува­н­ня, по-друге, зі складністю ви­значе­н­ня пріорит. про­блем. Звідси випливає необхідність глибшого ро­зумі­н­ня природи системи організації сталого землекористува­н­ня. Важливість аналізу потенцій. і наяв. впливів політики та її пропозицій і необхідність забезпече­н­ня точною інформацією осіб, які ухвалюють ріше­н­ня, потребують такої системи, яка може бути інтегрованою у процесі землеустрою та земле­впорядкува­н­ня. У звʼязку з цим ви­значе­н­ня й аналіз впливів на довкі­л­ля можна вважати елементом під­готовки до земле­впорядкува­н­ня сталого землекористува­н­ня. Оцінюва­н­ня змісту роз­витку сталого землекористува­н­ня полягає у ви­значен­ні впливу політики на цей процес і внесен­ні альтернатив. пропозицій. Науково об­ґрунтована стратегія простор. роз­витку є важливою частиною організації сталого землекористува­н­ня в межах сталого роз­витку, що враховує, зокрема, необхідність зменше­н­ня рівня викидів діоксиду вуглецю, ін. екол. цілі, зважаючи водночас на соц.-екон. вимоги та потреби су­спільства.

Сусп. небезпеки, від­верне­н­ня яких є однією з цілей землеустрою, проявляються в абіо­тич., біо­тич. та антропоген. чин­никах. На­ймас­штабніші втрати спричиняють спустеле­н­ня, ерозія ґрунтів, за­брудне­н­ня вод, ґрунтів, повітря. Спустеле­н­ня — один із результатів впливу людини на землю. Ерозія ґрунтів є прикладом по­єд­на­н­ня не­вдалої організації землекористува­н­ня з неправил. упр. земел. ресурсами. Природна ерозія посилюється, оскільки людина істотно впливає на значні території, напр., в Африці щороку 600 тис. т родючого верх. шару ґрунту видувається в океан. Над­звичайно великими втрати родючого шару, спричинені вітровою та водяною ерозіями, є і в Україні. Тісно повʼязане з соц.-екон. роз­витком сучас. су­спільства за­брудне­н­ня ґрунтів і вод. Через збільше­н­ня кількості та інтенсивності під­приємств с.-г. виробництва зро­стає обсяг неорган. та орган. елементів, які за­бруднюють водно-ґрунт. системи. Так, однією з найістотніших про­блем у Пн.-Сх. Європі є збільше­н­ня чисельності інтенсив. тварин­ниц. госп-в. За­брудне­н­ня повітря має не лише прямий, а й довготривалий вплив на екосистеми через можливі клімат. зміни.

Таким чином, З. має обʼ­єд­нувати поня­т­тя сталості у політиці й практ. за­стосуван­ні, організації різних типів землекористува­н­ня й поліпшен­ні його простор. і фіз. умов. Воно є інструментом роз­вʼяза­н­ня питань політики землекористува­н­ня, викори­ста­н­ня цієї політики для правил. проектува­н­ня різних типів землекористува­н­ня і поліпше­н­ня його простор. та фіз. умов з метою оптимал. викори­ста­н­ня й охорони природ. ресурсів (упродовж тривалого періоду), враховуючи потреби і бажа­н­ня сучас. та майбут. поколінь.

Завантажити статтю