Землі населених пунктів

ЗЕ́МЛІ НАСЕ́ЛЕНИХ ПУ́НКТІВ — одна з категорій земель земельного фонду України. Згідно із Земел. кодексом України, до них належать землі, що знаходяться у межах насел. пунктів (міст, смт і сіл). За­ймають бл. 0,5 % тер. країни. З. н. п. ві­ді­грають важливу екон. і соц. роль, оскільки є місцем прожива­н­ня насел. і зосередже­н­ня значної частини вироб. потенціалу країни. З. н. п. ви­окремилися як одна з категорій земель зі встановле­н­ням зовн. меж міст, с-щ та сіл. Ці межі ви­значаються проектом планува­н­ня та забудови або тех.-екон. об­ґрунтува­н­ням роз­витку міста чи с-ща. Межа міста встановлюється і змінюється ВР України, с-ща — обл. радою або (за її доруче­н­ням) від­повід. рай. та міською (у містах з рай. поділом) радами. Межі сільс. насел. пунктів встановлюються у порядку землеустрою та затверджуються або змінюються рай., міською (в містах з рай. поділом) радами. Особливістю З. н. п. є те, що вони пере­бувають у ві­дан­ні від­повід. ради. Сільс., селищні та міські ради виконують такі функції щодо упр. цими землями: пере­дають земел. ділянки у власність, надають їх у користува­н­ня, зокрема на умовах оренди; вилучають (викуповують) земел. ділянки для держ. та громад. потреб; отримують плату за землю; здійснюють держ. контроль за викори­ста­н­ням та охороною земель, додержа­н­ням земел. законодавства; сприяють створен­ню екологічно чистого середовища та поліпшен­ню природ. ландшафтів; припиняють право користува­н­ня земел. ділянкою чи її частиною у разі поруше­н­ня земел. законодавства власниками землі і землекористувачами, від­мови від землі тощо; погоджують будівництво житл., вироб., культурно-побут. та ін. споруд на земел. ділянках, що пере­бувають у власності або користуван­ні; дають висновки про пере­дачу або вилуче­н­ня земел. ділянок, що провадиться радою вищого рівня; вирішують земел. спори та ін. пита­н­ня регулюва­н­ня земел. від­носин у межах своєї компетенції. Крім того, міські ради забезпечують організацію землеустрою, затверджують проекти внутр.-госп. землеустрою та контролюють їхнє впровадже­н­ня.

З. н. п. використовують від­повід­но до ген. планів, проектів планува­н­ня і забудови та планів земел.-госп. устрою насел. пункту. Планом земел.-госп. устрою ви­значається особл. режим викори­ста­н­ня земель: сан.-захис. зон шкідл. і небезпеч. пром., складських та комунал. під­приємств; зон та округів сан. охорони курортів; зон сан. охорони джерел водопо­стача­н­ня, водоочис. споруд; водо­охорон. зон водойм і річок, узбереж­жя водо­сховищ, Чорного та Азов. морів (у примор. насел. пунктах); зон охорони ландшафту, памʼяток історії та культури, регулюва­н­ня забудови; охорон. зон заповід­ників, заказників, природ. нац. парків, ботан. садів; зон заляга­н­ня корис. копалин (крім заг.-поширених); сейсміч. зон та зон руйнува­н­ня земної поверх­ні, зсувів, затопле­н­ня і під­топле­н­ня, тектон. роз­ломів та ін. небезпеч. природ. і антропоген. процесів. Межі таких зон на тер. насел. пункту ви­значаються його ген. планом та спец. проектами і затверджуються від­повід. радою, а також органами, які при­ймають ріше­н­ня щодо створе­н­ня обʼєктів природо­охорон., оздоров., істор.-культур. та ін. значе­н­ня. Для від­новле­н­ня ландшафту і тер., порушених унаслідок госп. діяльності і природ. процесів, збереже­н­ня та від­новле­н­ня родючості ґрунтів, припине­н­ня шкідл. впливу порушених земель на довкі­л­ля у плані земел.-госп. устрою перед­бачаються заходи щодо поліпше­н­ня, рекультивації та консервації земель. План земел.-госп. устрою насел. пункту обовʼязковий для викона­н­ня органами держ. упр. та виконав. влади, а також під­приємствами, установами, організаціями і громадянами. Забудова З. н. п. від­бувається згідно з цим планом. Роз­міри земел. ділянок, що надаються радами насел. пунктів під забудову, ви­значаються ними від­повід­но до затвердж. у встановл. порядку норм та проект­но-тех. документації спорудже­н­ня обʼєктів. При необхідності тер. насел. пункту можуть роз­ширювати за рахунок прилеглих до нього земель. При цьому включе­н­ня земел. ділянок до меж міста, с-ща чи села не тягне за собою припине­н­ня прав власності і користува­н­ня ними, якщо їх не викуплено для сусп. потреб чи вилучено з мотивів сусп. необхідності у встановл. законом порядку.

Літ.: Дехтяренко Ю., Драпіковський О., Іванова І. Регулюва­н­ня земельних від­носин у місті. К., 1997.

П. Ф. Кулинич

Завантажити статтю