Землі промисловості, транспорту, зв’язку й енергетики, оборони та іншого призначення

ЗЕ́МЛІ ПРОМИСЛО́ВОСТІ, ТРА́НСПОРТУ, ЗВʼЯЗКУ́ Й ЕНЕРГЕ́ТИКИ, ОБОРО́НИ ТА І́НШОГО ПРИЗНА́ЧЕ­Н­НЯ — одна з категорій земель України.

Землі промисловості (З. п.) — землі, на­дані під­приємствам, установам та організаціям для роз­міще­н­ня й екс­плуатації осн., під­соб. та допоміж. будівель і споруд пром., гірн.-добув., транс­порт. та ін. під­приємств, їхніх під­ʼїзних шляхів, інж. мереж, адм.-побут. будівель тощо. Ці землі можуть пере­бувати у держ., комунал. та приват. власності. Правовий режим З. п. під­порядк. інтересам викори­ста­н­ня та охорони земель сільськогосподарського при­значе­н­ня. Тому для будівництва пром. під­приємств, обʼєктів житл.-комунал. господарства, залізниць і автомоб. шляхів, ліній електропередачі, магістрал. трубо­проводів, а також для ін. несільськогосп. потреб надаються землі, не­придатні для веде­н­ня с. господарства, або с.-г. угі­д­дя гіршої якості. Користувачі З. п. мають додатк. обовʼязки. Так, земел. ділянки, що вивільняються під­приємствами з видобува­н­ня корис. копалин, ін. пром. під­приємствами на на­даних їм у користува­н­ня с.-г. землях чи ліс. угі­д­дях, повин­ні бути приведені ними у стан, придат. для викори­ста­н­ня у сільс., ліс., рибному господарствах, житл. буд-ві або садівництві, а земел. ділянки на на­даних у користува­н­ня ін. землях — для викори­ста­н­ня за при­значе­н­ням. Навколо пром. під­приємств залежно від характеру виробництва та з метою від­окремле­н­ня таких обʼєктів від тер. житл. забудови повин­ні встановлюватися сан.-захисні зони від­повід­но до норм, затв. у встановл. порядку. У межах цих зон житл. будівництво заборонене. Створе­н­ня сан.-захис. зони не по­збавляє власників землі і землекористувачів, зокрема орендарів, землі яких опинилися у межах цієї зони, права власності або користува­н­ня ними з обмеже­н­нями, встановл. для цих зон. Якщо за­значені зони роз­таш. у межах міст, смт, то пром. під­приємства повин­ні впорядковувати та озеленювати їх від­повід­но до проектів планува­н­ня і забудови цих насел. пунктів.

Землі транс­порту, звʼязку й енергетики (З. т., з. й е.) — землі, на­дані під­приємствам і організаціям залізнич., автомоб., мор., внутр., водного, повітр. і трубо­провід. транс­порту та міського електротранс­порту для викона­н­ня покладених на них зав­дань щодо екс­плуатації, ремонту і роз­витку обʼєктів транс­порту, а також під­приємствам і організаціям, що здійснюють екс­плуатацію ліній електропередачі та звʼязку. Ці землі можуть пере­бувати у держ., комунал. та приват. власності. Землі, на­дані для потреб транс­порту, пере­бувають в упр. транс­порт. ві­домств та мін-в. Ці землі використовують від­повід­ні під­приємства, які є власниками транс­порт. засобів й екс­плуатують шляхи сполуче­н­ня. Такими під­приємствами в системі залізнич. транс­порту ви­ступають від­діл. залізниць, повітр. транс­порту — аеропорти, автомоб. шляхів — шлях.-екс­плуатац. дільниці тощо. Роз­міще­н­ня споруд та ін. обʼєктів транс­порту від­бувається за погодже­н­ням з місц. органами держ. влади і місц. самоврядува­н­ня. Підпр-ва транс­порту зобовʼязані раціонально використовувати на­дані їм земел. ділянки, не порушувати інтереси ін. землекористувачів (зокрема орендарів) і не допускати заболоче­н­ня, погірше­н­ня якості земель і за­брудне­н­ня їх пром. та ін. від­ходами, не­очищ. стоками, вживати заходів для захисту ґрунтів від ерозії, укріплювати яри, круті схили, піски, а також дотримуватися ін. вимог щодо охорони земель. Від­повід­альність за утрима­н­ня в належ. стані земель, на­даних у користува­н­ня під­приємствам і організаціям транс­порту, а також їх викори­ста­н­ня за цільовим при­значе­н­ням несуть кер. (власники) цих установ. Організаціям, що здійснюють будівництво й екс­плуатацію електрогенерувал. обʼєктів та обʼєктів транс­портува­н­ня електро­енергії до користувача, а також повітр. і кабел. телефон­но-теле­граф. ліній та супутник. засобів звʼязку, надаються земел. ділянки від­повід­но до чин­них норм і затв. проектів на будівництво, а також земел. ділянки, необхідні для тимчас. користува­н­ня під час будівництва та екс­плуатації цих обʼєктів. З метою забезпече­н­ня належ. екс­плуатації споруд та ін. обʼєктів транс­порту, ліній звʼязку й електропередачі, а також охорони земель від негатив. впливу за­знач. обʼєктів на землях, на­даних у користува­н­ня під­приємствам транс­порту, звʼязку й енергетики, можуть встановлюватися охорон­ні зони з особл. умовами землекористува­н­ня. Землі в межах цих зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються, а використовуються з обмеже­н­нями, які перед­бачені затв. правилами у встановл. порядку.

Землі оборони (З. о.) — землі, на­дані для роз­міще­н­ня та по­стій. діяльності військ. частин, установ, військ.-навч. закладів, під­приємств і організацій ЗС України, ін. військ. формувань, утвор. від­повід­но до законодавства України. Ці землі можуть пере­бувати у держ. та комунал. власності та пере­бувають здебільшого у ві­дан­ні МО України. Для викона­н­ня покладених на військ. частини функцій та зав­дань земел. ділянки надаються їм у по­стійне користува­н­ня від­повід­но до вимог Земел. кодексу України. Особливості на­да­н­ня таких земел. ділянок під військ. та ін. оборон­ні обʼєкти ви­значаються КМ України. Роз­міри земел. ділянок, необхідних для роз­міще­н­ня військ. частин та проведе­н­ня ними по­стій. діяльності, ви­значаються згідно з потребами на під­ставі затв. у встановл. порядку проект­но-тех. документації. Навколо військ. частин та оборон. обʼєктів можуть встановлюватися зони з особл. режимом викори­ста­н­ня земель з метою забезпече­н­ня функціонува­н­ня цих військ. частин та обʼєктів, збереже­н­ня озброє­н­ня, військ. техніки, ін. військ. майна, охорони держ. кордону України, захисту насел., госп. обʼєктів і довкі­л­ля від впливу аварій. ситуацій, стихій. лих і пожеж, що можуть виникнути на цих обʼєктах.

Правовий режим земель цієї категорії ви­значає не лише Земел. кодекс України, а й Закони України «Про державний кордон України» (1991), «Про транс­порт» (1994), «Про залізничний транс­порт» (1996), «Про електро­енергетику» (1997), «Про автомобільний транс­порт» (2001), «Про викори­ста­н­ня земель оборони», «Про телекомунікації» (обидва — 2003).

М. В. Шульга

Завантажити статтю