ЗИДА́РОВ Камен (Зидаров Камен; справж. — Манєв Тодор Сабев; Манев Тодор Събев; 16. 09. 1902, с. Драганово, нині Ловеч. обл., Болгарія — 10. 12. 1987, Софія) — болгарський письмен­ник. Герой Соц. Праці (1974). Навч. у Софій. університеті (1942). У зб. віршів «Тишина» (1936), «Антена» (1938), «Септемврийски песни» (1945), «Из­брани стихотворения» (1964) та ін. порушено соц.-етичні про­блеми. Автор пʼєс на істор.-рев. тематику «Царска милост» (1949; по­ставл. 1981 у Житомир. муз.-драм. театрі), «Блокада» (1960), «Соната за живота и смърт­та» (1985); істор. «Иван Шишман» (1962; по­ставл. 1969 у Терноп. муз.-драм. театрі), «Калоян» (1969), «Боян Мачьосникът» (1972); з сучас. життя — «Плесницата» (1967), «Любовта на Адриана Орлова» (1968), «Среща в Рим» (1976); біогр. нарису «Людмил Стоянов» (1948), кн. спогадів і роз­думів «Звезди от голямата плеяда» (кн. 1–2, 1973–78). Виявляв знач. інтерес до укр. культури. 1939 з нагоди ювілею Т. Шевченка опублікував літ.-крит. стат­ті у спец. вид. «Тарас Шевченко» (газет. формат) та г. «Заря» (від 18 березня), де характеризував укр. поета як спів­ця свободи. Один з авторів листа групи болгар. письмен­ників (травень 1939) до СП СРСР про вплив Т. Шевченка на болгар. літературу 2-ї пол. 19 ст. У кн. «Славянски поети» (1946) у пере­кладі З. на­друковано вірш «Заповіт» Т. Шевченка, а також твори П. Тичини і М. Рильського. У зб. «Из­брани преводи» (1982) вмістив і твори Т. Шевченка. Окремі вірші З. українською мовою пере­клали П. Тичина, Д. Білоус, Н. Тихий, Н. Забіла, А. Кацнельсон (добірка опубл. в «Антології болгарської поезії», т. 2, К., 1974).