Зимомря Микола Іванович

ЗИМО́МРЯ Микола Іванович (30. 11. 1946, с. Голятин Між­гірського р-ну Закарпатської обл.) — літературо­знавець, пере­кладач. Батько І. Зимомрі. Доктор філологічних наук (1984), професор (1987). Заслужений діяч науки і техніки України (2017). Член НСПУ (2008). Між­народної літературної премії ім. І. Кошелівця (2001) та ім. Б. Лепкого (2005). Закінчив Ужгородський університет (1967), де й працював від­тоді: 1974–79 — завідувач кафедри німецької філології, 1986–93 — завідувач кафедри іноземних мов. 1993–95 — професор Слупської педагогічної академії (Польща); 1995–97 — Закарпатського ін­ституту післядипломної освіти (Ужгород); 1997–2002 — Балтійської гуманістичної вищої школи (м. Кошалін, Польща); від 2002 — у Дрогобицькому педагогічному університеті (Львівська обл.) на кафедрі теорії та практики пере­кладу (2002–03 — професор, від 2003 — завідувач кафедри).

Досліджує пита­н­ня теорії та практики пере­кладу, німецько- та польсько-українські літературні звʼязки, літературні процеси на Закарпат­ті, в Україні загалом та за її межами. Від­на­йшов першу публікацію автобіо­графії Т. Шевченка (Ляйпциґ, 1860), від­крив імена німецькомовних популяризаторів його творчості — Е. Кайля, Л. Тішендорфа, Г.-Л. Цунка; від­новив історію створе­н­ня і частк. публікації зб. «Двісті українських пісень», записаних Марком Вовчком. Автор ґрунтовних літературо­знавчих роз­відок про М. Лучкая, П. Лодія, І. Орлая, М. Балудянського. Упорядник кн. творів О. Рішаві («Голуба мандрівка», 1979; «Рокам по­двоєну ціну», 1996), Ю. Боршоша-Кумʼятського («Молитва серця», 1995; усі — Ужгород), О. Фельбаби-Косач («Коли цвітуть троянди», 1998), М. Слабака («Малинове коло»), П. Головчука («Корі­н­ням з України»; обидві — 2000; усі — Львів), І. Трача («До тебе, Україно, піснею при­йду», Варшава; Л., 2000), Д. Павличка («Наперсток», Кошалін, 2000), А. Трембач («Вервиця», Дрогобич, 2002), О. Петик («Лемківські пороги», Л., 2002), А. Мойсієнка («Спалені камені», В., 2003), Я. Гудемчука («Різноцві­т­тя», Кошалін, 2003), В. Маґера («Щирі вістки додому», Дрогобич, 2005), Я. Грицковʼяна («Осередки української долі», Дрогобич; Кошалін, 2005), О. Тимофієвої («Висоти вічних журавлів», Уж., 2008). Автор роз­ділів до на­вчальних посібників «Аналітичне чита­н­ня» (1978), «Основи теорії та практики пере­кладу» (1985; обидва — Ужгород). Укладач наукового збірника на пошану вчених І. Гранчака, В. Задорожного, М. Мушинки, І. Хланти, А. Вірського, Ю. Гуци-Венеліна. Пере­клав німецькою зб. «Київ у травні» Д. Павличка (Кошалін, 2001), з польської — зб. «Гармонія псалму» О. Шевел­ло (2003) і працю Івана-Павла ІІ «Встаньте, ходімо!» (2005, спів­авт.; обидві — Дрогобич).

Автор низки статей в ЕСУ.

Завантажити статтю