Зимомря Микола Іванович
ЗИМО́МРЯ Микола Іванович (30. 11. 1946, с. Голятин Міжгірського р-ну Закарпатської обл.) — літературознавець, перекладач. Батько І. Зимомрі. Доктор філологічних наук (1984), професор (1987). Заслужений діяч науки і техніки України (2017). Член НСПУ (2008). Міжнародної літературної премії ім. І. Кошелівця (2001) та ім. Б. Лепкого (2005). Закінчив Ужгородський університет (1967), де й працював відтоді: 1974–79 — завідувач кафедри німецької філології, 1986–93 — завідувач кафедри іноземних мов. 1993–95 — професор Слупської педагогічної академії (Польща); 1995–97 — Закарпатського інституту післядипломної освіти (Ужгород); 1997–2002 — Балтійської гуманістичної вищої школи (м. Кошалін, Польща); від 2002 — у Дрогобицькому педагогічному університеті (Львівська обл.) на кафедрі теорії та практики перекладу (2002–03 — професор, від 2003 — завідувач кафедри).
Досліджує питання теорії та практики перекладу, німецько- та польсько-українські літературні зв’язки, літературні процеси на Закарпатті, в Україні загалом та за її межами. Віднайшов першу публікацію автобіографії Т. Шевченка (Ляйпциґ, 1860), відкрив імена німецькомовних популяризаторів його творчості — Е. Кайля, Л. Тішендорфа, Г.-Л. Цунка; відновив історію створення і частк. публікації зб. «Двісті українських пісень», записаних Марком Вовчком. Автор ґрунтовних літературознавчих розвідок про М. Лучкая, П. Лодія, І. Орлая, М. Балудянського. Упорядник кн. творів О. Рішаві («Голуба мандрівка», 1979; «Рокам подвоєну ціну», 1996), Ю. Боршоша-Кум’ятського («Молитва серця», 1995; усі — Ужгород), О. Фельбаби-Косач («Коли цвітуть троянди», 1998), М. Слабака («Малинове коло»), П. Головчука («Корінням з України»; обидві — 2000; усі — Львів), І. Трача («До тебе, Україно, піснею прийду», Варшава; Л., 2000), Д. Павличка («Наперсток», Кошалін, 2000), А. Трембач («Вервиця», Дрогобич, 2002), О. Петик («Лемківські пороги», Л., 2002), А. Мойсієнка («Спалені камені», В., 2003), Я. Гудемчука («Різноцвіття», Кошалін, 2003), В. Маґера («Щирі вістки додому», Дрогобич, 2005), Я. Грицков’яна («Осередки української долі», Дрогобич; Кошалін, 2005), О. Тимофієвої («Висоти вічних журавлів», Уж., 2008). Автор розділів до навчальних посібників «Аналітичне читання» (1978), «Основи теорії та практики перекладу» (1985; обидва — Ужгород). Укладач наукового збірника на пошану вчених І. Гранчака, В. Задорожного, М. Мушинки, І. Хланти, А. Вірського, Ю. Гуци-Венеліна. Переклав німецькою зб. «Київ у травні» Д. Павличка (Кошалін, 2001), з польської — зб. «Гармонія псалму» О. Шевелло (2003) і працю Івана-Павла ІІ «Встаньте, ходімо!» (2005, співавт.; обидві — Дрогобич).
Автор низки статей в ЕСУ.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Августин Волошин. Уж., 1995; 2006; Джерела вічної краси. Уж., 1996; Німеччина та Україна: У нарисах взаємодії культур. Париж; Л.; Цвікау, 1999; Животворна змагальність освіти: Життєвий шлях, наук.-пед. діяльність Я. Грицковяна. Уж., 2000; Опанування літературного досвіду. Переємність традиції в засвоєнні поезії Тараса Шевченка. Дрогобич, 2003; Долі в людях: Нариси. Інтерв’ю. Дрогобич, 2006; Виміри духовних змагань. Кошалін, 2006 (співавтор); Фразеологія: Знак. величини. В., 2008 (співавтор).
Рекомендована література
- Микола Зимомря: Бібліографічний покажчик. Ужгород, 1996;
- Бібліографічний покажчик публікацій професора Миколи Зимомрі. Вінниця, 2002;
- Марко В. Світ слова на відстані душі (М. Зимомрі — 60) // Дзвін. 2006. № 11–12;
- Осердя наукового доробку: Бібліографічний покажчик праць М. Зимомрі. Ченстохова; Дрогобич — Ужгород, 2007;
- Світ дослідницьких студій: Науковий збірник на пошану М. Зимомрі. Дрогобич, 2007.
Завантажити статтю
Людина 
