ЗІЛЬБЕРМІ́НЦ Веніамін Аркаді­йович (19. 06 (01. 07). 1887, Полтава — 21. 02. 1939, Москва) — геолог. Доктор геол.-мінерал. н., проф. 1904–12 навч. в Університеті св. Володимира у Києві, згодом — С.-Петербур. університеті. До 1915 працював асист. каф. мінералогії С.-Петербур. університету та хранителем Ґрунт. музею. 1915–17 — у мед.-сан. службі на пд.-зх. фронті. Від 1918 — спів­роб. Геолкому, від 1923 — керівник геохім. лаб. Моск. університету. Викладав також у Моск. вищому тех. училищі. 1927 під впливом ідей В. Вернадського роз­почав за­йматися геохімією роз­сіяних елементів у вугіл­лі з метою викори­ста­н­ня їх у якості джерела рідкіс. металів. 1936 під його керівництвом у ВНДІ мінерал. сировини отримано першу в СРСР партію германію, видобутого з паливневої золи донец. вугі­л­ля. Від­крив низку родовищ рідкіс. металів у Серед. Азії та на Уралі. 28 червня 1938 заарешт. за звинуваче­н­ням у шпигун. діяльності на користь Німеч­чини, засудж. до вищої міри покара­н­ня. 1956 реабіліт.