Зінченко Володимир Петрович
ЗІ́НЧЕНКО Володимир Петрович (10. 08. 1931, Харків — 06. 02. 2014, Москва) — психолог. Син Петра, брат Тетяни Зінченків. Доктор психологічних наук (1967), професор (1968), академік Рос. академії освіти (1992). Закін. Моск. університет (1953), де й працював 1960–82: від 1971 — засн. і завідувач кафедри психології праці й інж. психології; водночас 1969–84 — завідувач відділу ергономіки НДІ тех. естетики (Москва); 1984–2009 — засн. і завідувач кафедри ергономіки Моск. інституту радіотехніки, електроніки і автоматики; водночас 1989–91 — заступник директора Центру наук про людину, дир.-організатор Інституту людини РАН, заст. дир. Інституту філософії РАН (усі — Москва); 1998–2008 — засн. і завідувач кафедри психології Держ. університету людини, науки і суспільства (м. Дубна Моск. обл.); від 2009 — завідувач кафедри психофізіології Держ. університету «Вища школа економіки» (Москва). Акад.-секр. Відділ. психології і вікової фізіології Рос. академії освіти (1992–97). Віце-президент Товариства психологів СРСР (1968–83). Наукові дослідження: методологія і теорія психології, ергономіка, функціон. структура сприймання, пам’яті, рухових навичок.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Методологические проблемы эргономики. 1974 (співавтор); За пределами зоны ближайшего развития. 1994; Человек развивающийся. Очерки российской психологии. 1994 (співавтор); Эргономика: человекоориентированное проектирование техники, программных средств и среды. 2001 (співавтор); Доверие в экономике и общественной жизни. 2010 (співавтор); усі — Москва.
Рекомендована література
- Серебряная М. Я. Академик В. П. Зинченко и его вклад у книжную культуру // Берковские чтения. Книжная культура в контексте международных контактов. Минск; Москва, 2015.
Завантажити статтю
Людина 
