ЗЛО́ЦЬКИЙ Феодосій Антонович (криптоніми — О. Ф. З.; 11. 10. 1846, с. Осій, нині Іршавського р-ну Закарпатської обл. — 30. 07. 1926, с. Драгове, нині Хустського р-ну Закарпатської обл.) — письмен­ник, етно­граф і фольклорист, церковний діяч. Член Етно­графічного товариства Угорщини. Теологічну освіту здобув в Ужгороді та Будапешті. Служив священиком у закарпатських селах. Почав писати язичієм, але під впливом усної народної творчості, зpазки якої активно збирав упродовж життя, пере­йшов на народну мову. У доробку домінувала любовна, соціально-побутова і патріотична лірика; порушував також громадсько-політичні, історичні та морально-релігійні теми. Окремі його поезії стилізовані під народні пісні. Перші вірші опубліковано у газеті «Свѣтъ». Друкувався також у «Новому свѣте», «Листку», «Карпато-рус­ском вѣстнике», «Рус­ском вѣстнике», «Науке». Автор першої граматики карпаторусинської мови «A karpátalji orosznyelv oknyomozó grámmatikája» (1883, у рукописі); повістей «Драгоманський великдень» та «Петрові дзвони», пʼєс «Образи із среди русинов» і «Під обоч­чю», збірки віршів «Вибор із поезії» (Уж., 1923). Публікував у газетах легенди, народні пісні, оповіда­н­ня та приказки. Зібрав і впорядкував збірку «Народні пісні з поля Під­карпатської Русі» та «Народні пословиці-поговорики» (не ви­дані). В Ужгороді виявлено рукописний пере­клад З. закарпатських пісень угорською мовою. Записував також народні казки. У г. «Kelet» друкував угорською мовою стат­ті («Забобони, вірува­н­ня і деякі звичаї з середовища під­карпатського руського народу...», 1888, ч. 32–49; 1889, ч. 8–15; «Русаля», 1891, ч. 25), рецензії, фольклорні матеріали, власні твори та пере­клади. Активно дописував до газет стат­ті про забобони, звичаї й вірува­н­ня, народні ігри; під­німав пита­н­ня культури, соціальних та господарських про­блеми, брав участь у полеміці про літературну мову.