ЗАЯНЧКІ́ВСЬКИЙ Іван Пилипович (26. 01(08. 02). 1917, с. Руде Село, нині Володар. р-ну Київ. обл. — 25. 05. 2010, м. Уфа, Башкорто­стан, РФ) — біо­лог-зоолог, ветеринарний лікар, письмен­ник. Брат Д. Заянчківського. Доктор ветеринарних наук (1962), професор (1963), почес. академік АН Респ. Башкорто­стан (1995). Заслужений діяч науки РРФСР (1977) і Башкир. АРСР (1979). Державні нагороди СРСР. Закін. робітн. факультет Київ. ін­ституту цукр. промисловості (1935), біол. факультет Воронез. університету (РФ, 1941), вет. факультет Узб. с.-г. ін­ституту (м. Самарканд, 1943). Працював 1936–37 в Уман. крає­знав. музеї (нині Черкас. обл.), де від­на­йшов 16 листів (1859–63) П. Куліша до матері М. Гоголя, зокрема з описом похорону Т. Шевченка. Згодом — вет. лікар у Самарканді, на Уралі, Донбасі. Очолював каф. акушерства Троїц. вет. ін­ституту (Челябін. обл., 1950–59), ветеринарії, зоогігієни та зоології Рязан. с.-г. ін­ституту (1959–64), акушерства і хірургії Башкир. аграр. університету (Уфа, 1964–97; усі — РФ). Наукові дослідже­н­ня у галузях зоології, деонтології, вет. акушерства і гін­екології (зокрема фізіологія та патологія вагітності, лікува­н­ня хвороб новонароджених, роз­множе­н­ня, штучне заплідне­н­ня та профілактика без­плідності с.-г. тварин). Один із перших в СРСР роз­робляв пита­н­ня профес. етики та деонтології у ветеринарії. Брав участь у під­готовці вид. «Красная книга Башкирской АССР» (Уфа, 1984; 1987). Автор наук. і наук.-популяр. книг про життя й поведінку тварин, пере­клад. багатьма мовами.