Заячківський Микола

ЗАЯЧКІ́ВСЬКИЙ Микола (21. 11. 1870, с. Тишківці, нині Городенків. р-ну Івано-Фр. обл. — 11. 02. 1938, Львів) — громадсько-політичний діяч, меценат. Закін. Львівський університет, де вивчав теологію і право. Співорганізатор товариства «Руська бесіда», при якому від 1900 очолював театр. Організатор (1900), секр. (від 1902) кооперативу «Нар. гостиниця». 1911 від Міністерства торгівлі Австро-Угорщини отримав стипендію для вивчення можливостей укр. експорту і становища емігрантів у шт. Парана (Бразилія). Співзасн. Товариства опіки над емігрантами ім. св. Рафаїла у Львові (1912). З поч. 1-ї світової війни вступив до підпіл. організації, що підтримувала зв’язки з СВУ. Брав участь у розробленні стратегії визв. руху в Галичині за умов рос. окупації. Депортований рос. владою у Сибір, де перебував 1915–17. У 1917 переїхав до Києва, працював у спілці «Дніпросоюз». Від 1918 — у Львові. Очолював кооператив «Нар. торгівля», був заступник голови галиц. кредит. спілки «Центробанк», зав. ревізій. комісії Ревізій. союзу укр. кооперативів, головою Товариства опіки над укр. емігрантами, почес. чл. Союзу укр. купців і підприємців. Член товариства «Просвіта», голова т-в «Сокіл-Батько» (1922–33), «Рідна школа» (1936–38). Меценат та учасник просвітн. акцій. Матеріально підтримував укр. художників і письменників, зокрема В. Стефаника, І. Труша, О. Новаківського, П. Холодного. Автор публікацій на екон. тематику у львів. часописах. А. Крушельницький 1921 написав повість про життя і діяльність З. — «Змагання».

Завантажити статтю