Здзєховський Мар’ян

ЗДЗЄХО́ВСЬКИЙ Марʼян (Zdziechowski Marian; 30. 04(12. 05). 1861, с. Новосілки, нині Воложин. р-ну Мінської обл. — 05. 10. 1939, Вільнюс) — польський історик літератури, літературний критик, філософ. Пред­ставник між­воєн. ката­строфізму, творець концепції польс.-укр. поро­зумі­н­ня на тлі діалогу словʼян. народів. Закін. рос. гімназію в Мінську (1879), навч. на істор.-філол. від­діл. С.-Петербур. і Дерпт. (нині м. Тарту, Естонія) університетів. Здобув ступ. д-ра у Яґел­лон. університеті (Краків, 1889; д-р габіліт. 1894), де й працював: від 1899 — екс­траординар., від 1908 — ординар. проф. Один з ініціаторів створе­н­ня товариства «Словʼянський клуб» (Краків, 1901), яке видавало часопис «Świat Słowiański» (у ньому друкувався і Б. Лепкий) та спрямовувало свою діяльність, зокрема, на пошуки шляхів поро­зумі­н­ня з українцями. Під час 1-ї світової війни жив у Росії. 1919–32 — проф., завідувач кафедри європ. літ-р Вілен. університету (нині Вільнюс); водночас проф. Школи політ. наук при Т-ві дослідж. Сх. Європи. Автор порівнял. дослідж. духов. течій словʼянства «Mesjaniści i słowianofile: Szkice z psychologii narodów słowiańskich» (1888), «Wpływy rosyjskie na duszę polską» (1920; обидва — Краків), «Europa, Rosja, Azja» (Wilno, 1923) та ін. Об­стоював традиц. європ. культурні цін­ності, пред­ставляв польс. модерніст. католицизм. Вродженими рисами словʼян. народів вважав містичні патріотизм і месіанство, з цих позицій написав кн. «Очерки из психологии славянского племени. Славянофилы» (С.-Петербург, 1887; під псевд. М. Урсин), у якій стверджував, ніби творчості Т. Шевченка притаман­ні апатія й месіанізм, властиві українцям загалом. Присвятив ста­т­тю до 100-річчя від дня народже­н­ня Т. Шевченка у ж. «Kłosy ukraińskie» (1914, № 1). У кн. істор.-публіцист. нарисів «Widmo przyszłości» (Wilno, 1939) висловив по­гляди на істор. і тогочасні аспекти польс.-укр. спів­існува­н­ня. Проголошував гасла рівноправності народів згідно з християн. ідеєю великої родини; об­стоював права укр. меншості, прихильно ставився до ідеї укр. автономії в кордонах Польщі, а також під­тримував укр. рух за незалежність. У спів­праці Польщі й України вбачав можливість протистояти імперіаліст. посяга­н­ням Росії, а згодом — і СРСР. Вважав націоналізм за­грозою для Європи 20 ст. Написав дослідж. про творчість Б. Лепкого «Ukraina a Rosja: Trylogia Bohdana Łepkiego» («Słowo», Wilno, 1938, № 111, 118, 132, 139). Як філософ роз­глядав етичні пита­н­ня в історії людства та його бутті («О okrucieństwie», Kraków, 1928).

Завантажити статтю