Знам’янка, Велика Знам’янка

ЗНА́МʼЯНКА, Велика Знамʼянка — село Камʼянсько-Дні­провського ра­йону Запорізької області. Центр сільської ради, якій під­порядк. с. Новоолексіївка. Знаходиться на березі Кахов. водо­сховища, за 150 км від обл. центру, за 9 км від райцентру та за 20 км (водним шляхом) від залізнич. ст. Нікополь. Площа 24,4 км². Насел. 8989 осіб (2001, складає 97,8 % до 1989), пере­важно українці. У пн.-зх. частині села збереглися залишки т. зв. Знамʼян. городища, що у 5–3 ст. до н. е. було центр. укріпле­н­ням Камʼянського городища. До пере­селе­н­ня на поч. 2 ст. до н. е. у Крим тут роз­ташовувався адм. центр першої столиці колиш. Скіфії. Від­тоді на цих землях мешкали, окрім скіфів, сармати та словʼяни (зарубинец. і черняхів. культур, 2 ст. до н. е. — 6 ст. н. е.). У Великій З. роз­копано низку курган. могильників бронз. віку та скіф. доби. У цар. кургані Солоха виявлено жін. і чол. похова­н­ня зі знач. кількістю дорогоцін. речей — меч і піхви, оздоблені золотом, горіт із стрілами, прикрашений сріб. пластинами, золоті браслети, гребінь вагою 293 г, посуд зі сценами битв і звірями. До Великознамʼянських курганів належить також великий скіф. могильник на Мамай-горі. Сучасне село засн. у 1-й пол. 1780-х рр. 1785 держ. селянам із Стародуб. пов. Черніг. губ. тут офіційно виділили з казни землю. У тому ж році сюди пере­селилися 40 сімей держ. селян із Херсон. губ. і кілька сімей колиш. запороз. козаків із-за Дунаю, 1786 — 172 сімʼї з с. Знамʼянка Єлисаветгр. пов. Катеринослав. намісництва. Спочатку село мало назву Знамʼянка, після при­єд­на­н­ня на­прикінці 19 ст. сіл Олексіївка та Ільїнка його пере­йменовано на Велику З. 1848 тут мешкало 1877, 1858 — 5 тис., 1884 — 11 тис., 1915 — 16 тис., 1926 — 17,4 тис. осіб. Спочатку осн. заня­т­тям насел. було скотарство, рибальство, хліборобство, після 1860-х рр. — хліборобство, садівництво, городництво та вино­градарство. В остан. чв. 19 ст. знач. роз­витку набуло пром. роз­веде­н­ня мериносових овець. 1875 у 1175-ти великознамʼян. господарствах налічувалося бл. 500 тис. кущів вино­граду, 100 тис. плодових дерев. 1884 під садами, вино­градниками та городами знаходилося 2,4 тис. дес. землі. На поч. 20 ст. — знач. торг. пункт Пн. Таврії. У цей період у ньому працювали низка вовномиєнь, 2 салотоп. і 2 дубил. заводи, майстерні з виготовле­н­ня віялок, тарантасів, бричок, понад 200 дворів виготовляло на продаж лляні полотна, одіяла, взу­т­тя, корзини. До більшов. пере­вороту 1917 село входило до Мелітопол. пов. Таврій. губ. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. за­знали сталін. ре­пресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від 18 вересня 1941 до 6 лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло під­пі­л­ля. Нині у Великій З. — 2 серед. і 2 початк. школи, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікарня, 4 фельдшер.-акушер. пункти. Діє православна церква. Встановлено памʼятник рад. воїнам-визволителям села від нім.-фашист. окупантів. Серед видат. уродженців — фахівець у галузі металургії, академік АН УРСР та СРСР О. Чекмарьов, Герой Радянського Союзу Г. Ткачов.

Завантажити статтю