ЗНО́ШУВА­Н­НЯ ФІЗИ́ЧНЕ — руйнува­н­ня поверх­невого шару матеріалу в результаті зовнішніх силових впливів при терті, що су­проводжується знеміцне­н­ням матеріалу. Роз­різняють зношува­н­ня (зношува­н­ня) пар тертя та зношува­н­ня внаслідок дії робочого середовища (рідини, газу й інше). Зношува­н­ня пар тертя від­бувається при від­носному русі зчленованих деталей машин у результаті абразивного (твердими частками, що попадають у зону контакту), адгезивного, окисного, втомлюваного зношува­н­ня або фретинг-корозії. Для зношува­н­ня другого типу характерні абразивне (напр., стира­н­ня ґрунтом), гідро- або газоабразивне (твердими частками, що пере­мішуються рідиною або газом), ерозійне, кавітаційне та ін. З. У звʼязку з різномані­т­тям поверх­невих явищ, що від­буваються при різних умовах навантаже­н­ня (зокрема й при одночасному дії високих температур), неможливо встановити універсальний механізм зношува­н­ня для різних умов навантаже­н­ня. Проте ві­дома низка ідеалізованих механізмів тертя та зношува­н­ня, автори яких роз­глядають мікромеханізми цих процесів з різних позицій фізики твердого тіла, механіки, фізико-хімії поверх­невих явищ та ін. Найповніше силову взаємодію твердих тіл пояснює молекулярно-механічна (адгезивно-деформаційна) теорія тертя, що виходить із дис­кретності контакту тертьових поверхонь. Зі­ткне­н­ня поверхонь через шорсткості виникає лише в окремих ділянках торка­н­ня, що утворюються від взаємного впровадже­н­ня мікронерівностей або їх пластичного змина­н­ня. Взаємодія ковзних поверхонь у цих ділянках — деформаційного і адгезивного походже­н­ня. Деформаційна взаємодія об­умовлена багаторазковим деформува­н­ням мікрообʼємів поверх­невого шару нерівностями контактуючого з ним контртіла. Опір цьому деформуван­ню називають деформаційною складовою сили тертя. Адгезивна взаємодія повʼязана з утворе­н­ням на ділянках контакту адгезивних містків зварюва­н­ня. Опір зрізу цих містків і формува­н­ня нових ви­значає адгезивну складову сили тертя. Процес зношува­н­ня можна звести до на­ступного механізму: при впливі контртіла або абразивних часток на тверді складові матеріалу від­бувається їх не­значний зсув щодо навколишньої від­носно них, порівняно мʼякої матриці. Зсув твердих зерен викликає видавлюва­н­ня матеріалу звʼязки із зони, роз­ташованої між твердими частками. По­вторюване навантаже­н­ня призводить до того, що фіксуюча дія матриці та викликані нею стискаючі напруги у твердих частках зменшуються до рівня, при якому в остан­ніх зʼявляються тріщини. Під час на­ступних актів навантаже­н­ня в міру видавлюва­н­ня звʼязки від­бувається по­ступове дробле­н­ня твердих зерен і видале­н­ня їх уламків із зони тертя. При роботі зносо­стійких матеріалів у вузлах тертя навантаже­н­ня характеризують зуси­л­лям, необхідним для подола­н­ня виникаючих фрикційних звʼязків між контактуючими поверх­нями при їх зрушен­ні й проковзуван­ні одна від­носно іншої. При зі­ткнен­ні двох поверхонь контакти спо­стерігаються на вершинах окремих ви­ступів, а сумарна площа фактичного контакту залежно від умов навантаже­н­ня й геометрії ви­ступів становить від 10-2 до 10-4 від номінальної поверх­ні контакту. У звʼязку з цим загальне діюче навантаже­н­ня роз­поділяється на ділянках фактичного контакту, що ви­значає там високий рівень напруг. Дотичні ре­активні сили на кожному з одночасно існуючих контактів у сумі створюють силу опору руху — силу тертя. При абразивному зношуван­ні тверді частки абразиву інтенсивно взаємодіють як із твердими включе­н­нями гетерофазного зносо­стійкого матеріалу, так і з мʼякою матрицею. Стійкість до зношува­н­ня при такому навантажен­ні залежить від низки факторів, зокрема від твердості й опору твердої фази крихкому руйнуван­ню, твердості та міцнісних властивостей матриці, міцності адгезивного звʼязку між фазами. Унаслідок зовнішніх впливів при високих тертях на поверх­ні деталі від­буваються складні структурні й фазові пере­творе­н­ня, що су­проводжуються зміцне­н­ням або знеміцне­н­ням поверх­невого шару (процес самоорганізації структури в шарах, деформованих тертям). Протіка­н­ня того або іншого процесу за інших рівних умов ви­значають вихідні властивості матеріалу й умови навантаже­н­ня. Механічне знеміцне­н­ня виникає в результаті деформації матеріалу і призводить до появи й роз­кри­т­тя мікротріщин, до окрихчува­н­ня матеріалу, під­вище­н­ня внутрішніх напружень та ін. Під дією генерованого при терті тепла (або тепла із зовнішнього джерела) від­бувається теплове знеміцне­н­ня, повʼязане зі структурними й фазовими змінами матеріалу. При цьому механічні властивості матеріалу змінюються у напрямі зниже­н­ня міцності, що призводить до зниже­н­ня опору зовнішньому силовому впливу. Хімічному знеміцнен­ню характерне утворе­н­ня крихких і неміцних продуктів взаємодії матеріалу із зовнішнім середовищем. Найчастіше хімічне знеміцне­н­ня матеріалу спричиняє окислюва­н­ня. У реальних умовах тертя часто від­бувається одночасно декілька процесів знеміцне­н­ня. Зміни властивостей поверх­невого шару (утворе­н­ня градієнта механічних властивостей по глибині) при зношуван­ні (трибосинтез) можуть при­звести до зниже­н­ня або локалізації зовнішнього впливу. Напр., виникаючі при терті окисні плівки та продукти зношува­н­ня пере­шкоджають утворен­ню молекулярних звʼязків сполучених тіл, що призводить до зниже­н­ня дотичних сил тертя. У випадку роз­плавлюва­н­ня локальних обʼємів матеріалу при терті утворюється захисний прошарок рідини, що пере­шкоджає концентрації контактних напруг. Цю при­стосованість тертьових тіл регулюють варіацією вихідних властивостей матеріалу. Основні стадії зношува­н­ня: приробля­н­ня, стале зношува­н­ня, ката­строфічне З. Кількісними від­носними характеристиками зношува­н­ня є інтенсивність лінійного або вагового З. Дослідже­н­ня у галузі тертя провадив Леонардо да Вінчі, який вивів перші закономірності для його сили. Надалі тертя ви­вчали французькі фізики Г. Амонтон і Ш.-О. Кулон, англійський — І. Ньютон. Серед фахівців, які зробили найбільший внесок у сучасне ро­зумі­н­ня закономірностей процесів тертя й зношува­н­ня, — Ф. Боуден, Д. Тейбор, М. Буше, І. Крагельський, В. Вино­градов, М. Хрущов, Б. Костецький. Роз­робле­н­ня високоефективних антифрикційних композиційних матеріалів і дослідже­н­ня особливостей поводже­н­ня остан­ніх в умовах тертя виконано українськими фахівцями Ін­ституту про­блем матеріало­знавства НАНУ на чолі з І. Федорченком, ви­вче­н­ня механізмів зношува­н­ня литих металів і сплавів — спів­робітниками Фізико-технологічного ін­ституту металів та сплавів НАНУ (В. Тихонович, В. Гаврилюк; обидва — Київ).