Зовнішньоекономічна діяльність

Визначення і загальна характеристика

ЗОВНІШНЬО­ЕКОНОМІ́ЧНА ДІ́ЯЛЬНІСТЬ — різновид діяльності вітчизняних субʼєктів господарюва­н­ня та іноземних господарських субʼєктів, побудована на договірних (контрактних) взаємовід­носинах між ними. З. д. може від­буватися на території України та за її межами. Гол. законодав. актами, за допомогою яких регулюють від­носини у сфері З. д., є Госп. кодекс України (2003) і Закон України «Про зовнішньо­економічну діяльність» (1991). Вагома роль також належить правовим актам про режим іноз. інвестува­н­ня, митне і валютне регулюва­н­ня, квотува­н­ня та ліцензува­н­ня, оподаткува­н­ня, страхува­н­ня, кредитува­н­ня, екс­порт­но-імпорт­ні операції, антидемпінг. процедури та ін. За чин­ним законодавством України, субʼєктами З. д. є фіз. особи — громадяни України, іноз. громадяни та особи без громадянства, які мають цивіл. право- і діє­здатність згідно із законами України та по­стійно проживають на її тер.; юрид. особи, зареєстров. в Україні, котрі по­стійно пере­бувають на її тер.; структурні одиниці (філії, від­діл.) або пред­ставництва іноз. субʼєктів господарюва­н­ня, які по­стійно пере­бувають на території України; власне Україна як держава в особі її органів, місц. органи влади та упр. в особі створ. ними зовн.-екон. організацій, які беруть участь у З. д., а також ін. держави, що здійснюють З. д. на території України. Всі субʼєкти З. д. незалежно від форм власності та ін. ознак мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, керуючись при цьому принципами свободи зовн.-екон. під­приємництва, верховенства закону, юрид. рівності та недис­кримінації, захисту інтересів субʼєктів З. д., еквівалентності обміну і не­припустимості демпінгу при ввезен­ні й вивезен­ні товарів та ін. Осн. види З. д.: екс­порт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили, на­да­н­ня різних послуг субʼєктами З. д. України іноз. субʼєктам господарюва­н­ня, що включає створе­н­ня спіл. під­приємств, проведе­н­ня спіл. госп. операцій та спільне володі­н­ня майном як на території України, так і за її межами; під­приємниц. діяльність на території України, повʼязана із на­да­н­ням ліцензій, патентів, торг. марок та ін. обʼєктів інтелектуал. власності з боку іноз. фірм, а також аналог. діяльність вітчизн. субʼєктів З. д. за межами України; проведе­н­ня на комерц. основі ви­ставок, аукціонів, торгів, семінарів, симпозіумів; різноманітні торг., товарооб­мін­ні (бартерні), орендні, валютні, банків. операції та ін. види З. д., не заборонені прямо і у виключ. формі законами України. При цьому зовн.-екон. посередниц. операції, при виконан­ні яких право власності на товар не пере­ходить до посередника (на під­ставі комісій., агент. договорів, договорів доруче­н­ня тощо), здійснюють без обмежень. З. д. проводять на основі зовн.-екон. договору (контракту), що є, як правило, письмово оформленою угодою двох або більше субʼєктів та їхніх іноз. контр­агентів, спрямов. на встановле­н­ня, зміну або припине­н­ня взаєм. прав і обовʼязків у З. д. Форму угоди ви­значає законодавство місця її укла­да­н­ня. Угода, укладена за кордоном, не може бути ви­знана недійсною внаслідок недотрима­н­ня форми, якщо додержано вимог законів України. Права та обовʼязки сторін зовн.-екон. договорів (контрактів) ви­значає законодавство країни, обраної сторонами при укла­дан­ні договору або в результаті дальшого погодже­н­ня. При від­сутності такого погодже­н­ня до зовн.-екон. договорів за­стосовують законодавство країни, де заснована, має місце прожива­н­ня або осн. місце діяльності сторона, яка пере­дає майно, виконує роботи чи надає послуги для контр­агента, напр., продавець — у договорі купівлі-продажу, наймодавець — у договорі майнового найму (оренди), пере­візник — у договорі пере­везе­н­ня, охоронець — у договорі схову, кредитор — у договорі кредитува­н­ня. Оподаткува­н­ня результатів З. д., митне і валютне регулюва­н­ня, веде­н­ня роз­рахунків та кредитува­н­ня, страхува­н­ня, ліцензува­н­ня і квотува­н­ня, облік, звітність та аудит, інформ. забезпече­н­ня зовн.-екон. операцій, заборона окремих видів екс­порту й імпорту, встановле­н­ня і викори­ста­н­ня при цьому тех., фармакол., сан., вет. та екол. стандартів і вимог, а також за­стосува­н­ня спец. імпорт. процедур й антимонопол. заходів до субʼєктів З. д. на території України ви­значають її від­повід­ні законодавчі та ін. нормативно-правові акти або між­нар. договори. Спори, що виникають між субʼєктами З. д., іноз. субʼєктами господарюва­н­ня у процесі такої діяльності, роз­глядають судові або арбітражні органи України чи ін. органи виріше­н­ня спорів за вибором сторін спору (напр., Між­нар. комерц. арбітраж. суд при Торг.-пром. палаті України), якщо це прямо не суперечить чин­ному законодавству або перед­бачено між­нар. угодами України. Між­держ. спори, які можуть виникнути в результаті дій України при за­стосуван­ні її законів про З. д., вирішують у погодженому сторонами порядку згідно з нормами між­нар. права.

Літ.: Кузнецова Н. В. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине. К., 1998.

В. П. Нагребельний

Завантажити статтю