Зовнішньоекономічна діяльність

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІ́ЧНА ДІ́ЯЛЬНІСТЬ – різновид діяльності вітчизняних суб’єктів господарювання та іноземних господарських суб’єктів, побудована на договірних (контрактних) взаємовідносинах між ними. З. д. може відбуватися на території України та за її межами. Гол. законодав. актами, за допомогою яких регулюють відносини у сфері З. д., є Госп. кодекс України (2003) і Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991). Вагома роль також належить правовим актам про режим іноз. інвестування, митне і валютне регулювання, квотування та ліцензування, оподаткування, страхування, кредитування, експортно-імпортні операції, антидемпінг. процедури та ін. За чинним законодавством України, суб’єктами З. д. є фіз. особи – громадяни України, іноз. громадяни та особи без громадянства, які мають цивіл. право- і дієздатність згідно із законами України та постійно проживають на її тер.; юрид. особи, зареєстров. в Україні, котрі постійно перебувають на її тер.; структурні одиниці (філії, відділ.) або представництва іноз. суб’єктів господарювання, які постійно перебувають на території України; власне Україна як держава в особі її органів, місц. органи влади та упр. в особі створ. ними зовн.-екон. організацій, які беруть участь у З. д., а також ін. держави, що здійснюють З. д. на території України. Всі суб’єкти З. д. незалежно від форм власності та ін. ознак мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, керуючись при цьому принципами свободи зовн.-екон. підприємництва, верховенства закону, юрид. рівності та недискримінації, захисту інтересів суб’єктів З. д., еквівалентності обміну і неприпустимості демпінгу при ввезенні й вивезенні товарів та ін. Осн. види З. д.: експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили, надання різних послуг суб’єктами З. д. України іноз. суб’єктам господарювання, що включає створення спіл. підприємств, проведення спіл. госп. операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; підприємниц. діяльність на території України, пов’язана із наданням ліцензій, патентів, торг. марок та ін. об’єктів інтелектуал. власності з боку іноз. фірм, а також аналог. діяльність вітчизн. суб’єктів З. д. за межами України; проведення на комерц. основі виставок, аукціонів, торгів, семінарів, симпозіумів; різноманітні торг., товарообмінні (бартерні), орендні, валютні, банків. операції та ін. види З. д., не заборонені прямо і у виключ. формі законами України. При цьому зовн.-екон. посередниц. операції, при виконанні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісій., агент. договорів, договорів доручення тощо), здійснюють без обмежень. З. д. проводять на основі зовн.-екон. договору (контракту), що є, як правило, письмово оформленою угодою двох або більше суб’єктів та їхніх іноз. контрагентів, спрямов. на встановлення, зміну або припинення взаєм. прав і обов’язків у З. д. Форму угоди визначає законодавство місця її укладання. Угода, укладена за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недотримання форми, якщо додержано вимог законів України. Права та обов’язки сторін зовн.-екон. договорів (контрактів) визначає законодавство країни, обраної сторонами при укладанні договору або в результаті дальшого погодження. При відсутності такого погодження до зовн.-екон. договорів застосовують законодавство країни, де заснована, має місце проживання або осн. місце діяльності сторона, яка передає майно, виконує роботи чи надає послуги для контрагента, напр., продавець – у договорі купівлі-продажу, наймодавець – у договорі майнового найму (оренди), перевізник – у договорі перевезення, охоронець – у договорі схову, кредитор – у договорі кредитування. Оподаткування результатів З. д., митне і валютне регулювання, ведення розрахунків та кредитування, страхування, ліцензування і квотування, облік, звітність та аудит, інформ. забезпечення зовн.-екон. операцій, заборона окремих видів експорту й імпорту, встановлення і використання при цьому тех., фармакол., сан., вет. та екол. стандартів і вимог, а також застосування спец. імпорт. процедур й антимонопол. заходів до суб’єктів З. д. на території України визначають її відповідні законодавчі та ін. нормативно-правові акти або міжнар. договори. Спори, що виникають між суб’єктами З. д., іноз. суб’єктами господарювання у процесі такої діяльності, розглядають судові або арбітражні органи України чи ін. органи вирішення спорів за вибором сторін спору (напр., Міжнар. комерц. арбітраж. суд при Торг.-пром. палаті України), якщо це прямо не суперечить чинному законодавству або передбачено міжнар. угодами України. Міждерж. спори, які можуть виникнути в результаті дій України при застосуванні її законів про З. д., вирішують у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнар. права.

Літ.: Кузнецова Н. В. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине. К., 1998.

В. П. Нагребельний

Рекомендована література