Золочів

ЗО́ЛОЧІВ — селище міського типу Харківської області, райцентр. Селищ. раді під­порядк. села Березівка, Бугаї Другі, Зрубанка, Литвинове, Макариха, Орішанка, Роз­сохувате, Сніги, Цапівка. Знаходиться на лівому березі р. Уда (притока Сівер. Дінця, бас. Дону), за 41 км від обл. центру. Залізнична станція. Площа 10,67 км². Насел. 11 495 осіб (2001, складає 89 % до 1989), пере­важно українці. На тер. З. виявлено рештки поселень періоду неоліту, бронз. і заліз. віків, черняхів. і ромен. культур, скіф. і Київ. Русі часів. Засн. 1677 вихідцями з м-ка Мишурин Ріг (нині село Верх­ньодні­пров. р-ну Дні­проп. обл.) на чолі з К. Федоровим. З. за­знавав частих нападів татар. 1677–1781 тут збудовано острог для захисту від татар, які здійснювали набіги з Пд. Мурав. шляхом. 1680 у З. і його околицях від­бувся бій золочів., харків., печеніз. козаків з татар. загонами. Від 1685 — сотен­не містечко Харків. полку. Від кін. 1760-х рр. — у складі Ольшан. комісарства, від 1780 — повіт. місто Харків. намісництва. Від 1797 — місто Слобід.-Укр. губ., від 1835 — Харків. губ. За пере­писом козац. полків 1732 у З. працювала школа та мед. пункт. 1844 від­крито школу для хлопчиків, 1861 — для дівчаток, у 1880-х рр. — дворічне училище, 1897 — нар. без­кошт. бібліотеку. На поч. 20 ст. тут мешкало 11,4 тис. осіб; було 4 ку­стар. промисли: ковал., шкіряний, чоботар. і столярний; діяли 3 училища: чол. на 127 хлопчиків, жін. на 70 дівчаток і ремісн. на 27 хлопчиків. 1910 через З. прокладено залізницю. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–62 та від 1966 — райцентр. Від 1925 — смт. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від жовтня 1941 до серпня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вивезли на примусові роботи до Німеч­чини 819 юнаків і дівчат. Гол. під­приємства: ЗАТи — «Золочів. хлібо­при­ймал. під­приємство», «Золочів. молокозавод», ТОВи — «Євротехпласт», «Компанія “Харч. технології”». У З. — 2 заг.-осв. школи I–III ступ., 1 — ІІ–ІІІ ступ. (центр. корпус заг.-осв. школи № 2 роз­таш. у будинку колиш. 4-клас. училища), г-зія, муз. школа, Будинок дит. та юнац. творчості, 3 дитсадки; лікарня; б-ка, Будинок культури, Золочівський історико-крає­знавчий музей; від­діл. 4-х банків. Функціонує літньо-оздоров. табір «Берізка». Реліг. громади: УПЦ МП, євангел. християн-баптистів. Памʼятка архітектури — Свято-Вознесен. церква (1884). Встановлено памʼятники Т. Шевченку, жертвам голодомору 1932–33, залізничникам, 2 меморіали воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак «Самохідна установка СУ-152». Серед видат. уродженців — ґрунто­знавець В. Канівець; письмен­ники В. Круглов, Ф. Марʼяненко; графік М. Гнатченко, актриса, засл. арт. УРСР Г. Босенко, актор, засл. арт. РРФСР Д. Ільченко; спортс­мен В. Пантелей; повні кавалери ордена Слави І. Олійник та В. Тупкаленко. З родини Золочів. сотника Р. Квітки походить письмен­ник Г. Квітка-Основʼяненко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю