ЗООТИПОЛО́ГІЯ (від зоо… і типологія) — вче­н­ня про породи сільськогосподарських тварин, еволюцію типу їхньої кон­ституції на макро- та мікрорівні, залежність господарських і біо­логічних показників від природного типу. Про­блеми З. ви­вчають у звʼязку з взаєминами у системі організм–зовн. середовище–людина–біо­сфера. Порода — велика за чисельністю, біо­логічно стійка та адаптована морфофункціон. і генет. система з цін­ними госп.-біол. ознаками, тип яких еволюціонує від­повід­но до екон. та соц. вимог і пере­буває у тісному звʼязку з умовами зовн. середовища. Різниця між штуч. і природ. доборами полягає в тому, що остан­ній завжди спрямований на забезпече­н­ня найкращих умов для життя певного виду організмів, штуч. добір — на досягне­н­ня макс. продуктивності від­повід­но до вимог людини.

Основополож. з про­блем З. стали дослідж. П. Кулешова, М. Іванова, І. Па­влова. Згодом їх роз­винули М. Потьомкін, Ю. Рубан та ін., сконцентрувавши осн. увагу на про­блемі типу кон­ституції. М. Потьомкін започаткував наук. школу, яку роз­винули вчені Харків. зоовет. академії. Вони об­ґрунтували теор. і практ. аспекти оцінюва­н­ня тварин за екс­терʼєром та кон­ституцією; роз­робили систему організації і планува­н­ня племін. роботи в умовах індивід. та мас­штаб. селекції, концепцію роз­витку галузі молочно-мʼясного скотарства в Україні; встановили принципи пород. ра­йонува­н­ня; створили молочну червоно-рябу породу великої рогатої худоби, її внутр.-породні та заводські типи і заводські лінії; ввели у селекц. про­грами нові принципи селекції худоби на стійкість до захворювань; роз­робили форми і методи збереже­н­ня цін­них генотипів порід та створе­н­ня симентал. породи великої рогатої худоби мʼясного типу; об­ґрунтували принципи веде­н­ня племін. роботи за технол. ознаками з урахува­н­ням симетрії ознак, норм і патологій організму тварин; започаткували викори­ста­н­ня ЕОМ для упр. селекц. і технол. ознаками тощо. У межах З. ви­вчають взаємозвʼязки типу тварин і здоровʼя людини. Негативно на селекцію типів впливає стан довкі­л­ля, що актуалізувало про­блему веде­н­ня тварин­ництва в оптимал. і екс­тремал. умовах.