ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

За вільну Україну

«ЗА ВІ́ЛЬНУ УКРАЇ́НУ» – часопис. Засн. у липні 1990 у Львові з ініціативи В. Чорновола та ін. як орган облради депутатів трудящих 1-го демократ. скликання з метою об’єднання нац.-патріот. сил та сприяння утвердженню укр. ідеї. Виходив до 2006 (усього 2405 номерів) українською мовою спочатку 5 разів на тиждень накладом бл. 486 тис. прим., згодом – раз на тиждень тиражем бл. 48 тис. прим. Розповсюджувався в Україні, Польщі, Німеччині, Франції, Бельгії, США, Канаді, Бразилії, Австралії. Висвітлював політ., сусп. та культурні події міста й країни загалом, маловідомі факти з історії України, міжконфес. стосун-ки, міжнац. взаємини в Україні та світі, відкривав «забуті» імена укр. діячів і митців. Темат. сторінки: «Одна в нас мати-Україна», «Україна – Польща: між нами, сусідами», «Нашого цвіту – по цілому світу», «Релігія і життя» («Церква і життя»), «Дзвіниця» та ін. Серед гол. ред. – В. Базів, Б. Вовк, М. Сірків, Є. Кручек, Б. Токарський.

І. С. Колодій

завантажити статтю

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

За вільну Україну / І. С. Колодій // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-17128

Том ЕСУ:

10-й

Дата виходу друком тому:

2010

Дата останньої редакції статті:

2010

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

17128

Кількість переглядів цього року:

44

Схожі статті

Станиславівське слово
Періодика  | 2024
К. М. Курилишин
Осадчий
Людина  |  Том 24 | 2022
П. М. Перебийніс
Лівицький
Людина  |  Том 17 | 2016
О. В. Вішка

Нагору