Забашта Галина Василівна
ЗАБА́ШТА Галина Василівна (09. 04. 1956, Київ) — художниця декоративно-ужиткового мистецтва. Дочка Василя, сестра Ростислава Забашт. Заслужений діяч мистецтв України (2025). Премія ім. К. Білокур (2009). Член НСХУ (1982). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1978; викл. М. Безпальків, Є. Коцюба, В. Овсійчук, В. Шелест). Працювала художником-модельєром Респ. будинку моделей трикотаж. виробів (Київ, 1978–79) та Львів. будинку моделей (1980); у Києві — художником цеху декор.-приклад. мистецтва комбінату монум.-декор. мистецтва творчо-вироб. обʼєдн. «Художник» (1980–91); ст. викл. каф. моделювання костюма технол. інституту легкої промисловості (1992–94); від 1996 — викладач дит. худож. школи № 9; від 1999 — в інституті декор.-приклад. мистецтва та дизайну: від 2008 — доцент кафедри худож. текстилю та моделювання костюма. Основні галузі — худож. текстиль, автор. та сценіч. костюм. Від 1978 — учасниця всеукр., всесоюз. та міжнародних художніх виставок, 1999–2006 — міжнар. пленерів худож. текстилю. Співорганізаторка Всеукр. пленеру «Жива традиція: текстиль, кераміка» (м. Богуслав Київ. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- автор. костюми та худож. текстиль — колекція одягу за мотивами традиц. вбрання України для Міжнар. виставки в Заґребі (1979); костюми за мотивами мистецтва Київ. Русі — «Ярославна», «Княгиня» (обидва — 1979), ансамбль одягу «Українське бароко» (1980), «Дивоптах» (1987); костюми за мотивами робіт М. Приймаченко — «Маки», «Букет», «Будяк» (усі — 1989); ліжники — «Зоря», «Гори і потоки» (обидва — 2001); костюми — «Карпати», «Різдвяний» (обидва — 2002); сценіч. костюми — для тріо «Золоті ключі» (1980-і рр.), Р. Кириченко — «Росава» (1980), «Чураївна» (1990), «Козачка» (2004), вокал.-інструм. ансамблів «Росава» (1980) та «Чураївна» (1994), концерту-вистави «Золотий камінь» Н. Матвієнко — «Велика богиня», «Жриця», «Храм», «Ангел», «Душа», театру сучас. хореографії «Сузір’я Аніко», ансамблю давньої музики (усі — 1998), тріо бандуристок «Вербена» (1999), камер. хору «Хрещатик» (2004); витинанка «Відлуння» (2006); декор. панно — «Спіраль буття» (2007), «Сіяч» (2008).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
