ЗАБА́ШТА Любов Василівна (21. 01(03. 02). 1918, м. Прилуки, нині Черніг. обл. — 21. 07. 1990, Київ) — письмен­ниця. Дружина Андрія Малишка. Член СПУ (1950). Закінчила Одеський водний ін­ститут (1941), мовно-літературний факультет Київського педагогічного ін­ституту (1953). Працювала інженером на верфʼях Волги та Дні­пра. 1949–50 очолювала від­діл поезії журналу «Дні­про» (Київ). Дебютувала 1935 як поетеса у газеті «Правда Прилуч­чини».

Основна тематика творчості — героїка боротьби проти фашизму, любов до отчого краю, краса природи, материнське і родин­не щастя. У її доробку — низка драматичних поем, зокрема «Тернова доля» (1966, про Т. Шевченка), «Дівчина з легенди» (1968, про Марусю Чурай), «Роксолана» (інша назва — «Дівчина з Рогатина», 1973). Музику на окремі вірші та поеми З. написали О. Білаш, А. Кос-Анатольський, І. Шамо (зі­брані у кн. «Дзвонкова криниця: Вокальні твори на слова Любові Забашти» (В., 2006)). Писала також для дітей: поетичні збірки «Паляниця білолиця» (1963), «Коли я виросту» (1975), «Пісня зеленого лісу» (1983), «Сівачі» (1984), повість «Будинок мого дитинства» (1983; усі — Київ) та ін. Упорядниця книги «Ви­брані твори» А. Малишка (у 2-х т., К., 1982). Окремі твори письмен­ниці пере­кладено російською, англійською, польською, румунською, чеською мовами. Її поезії, що з цензурних міркувань не опубліковано в СРСР, ви­дано в книзі «Устами неложними» (К., 2003). Прилуцьку центральну міську бібліотеку на­звано імʼям Забашти, 2004 у ній від­крито кімнату-музей письмен­ниці. У Києві на будинку по вул. Б. Хмельницького, № 68, де мешкала З., встановлено меморіальну дошку.