Забой Аліса Василівна
ЗАБО́Й Аліса Василівна (18. 08. 1946, Київ) — скульпторка. Член НСХУ (1989). Закін. у Києві Респ. художню школу ім. Т. Шевченка (1964; викл. Б. Довгань, Є. Семенов), худож. інститут (1969; майстерня В. Бородая). Працювала у творчо-вироб. об’єдн. «Художник» (1971–89) та викл. скульптури дит. худож. школи № 6 (1980–83, 1986–89) у Києві. Учасниця всеукр. мистецьких виставок від 1966. Після підписання 1968 Листа-протесту проти порушень в СРСР принципів соціаліст. демократії та норм соціаліст. законності до 1987 була позбавлена участі у мист. житті країни. Персон. виставки — у Києві (1996, 1998–99, 2001, 2006), Львові (2001). Уже у ранніх роботах З. звернулася до образів нац. культури, окремі твори — з актив. політ. забарвленням. З. вільно оперує різними стилями й мист. традиціями: академ. знання поєднує з модернізмом, примітивом, мистецтвом слов’ян. середньовіччя. Гол. теми творчості — родючість землі, материнство. Мова форм рухома, багато нюансована; образ народжується на межі реалізму й умовності.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Стара, зовсім стара баба» (1968), «Пієта ХХ ст. (На смерть А. Горської)», «Відлуння», «Єва» (усі — 1970); пам’ятник на могилі А. Горської (1971), «Стаття 58», «А. Ахматова», «Василь та Іван Григоровичі-Барські» (усі –1989); монум.-декор. композиції — «Нептун» (1974, санаторій ім. П. Тольятті у м. Ялта, нині АР Крим), «Апофеоз Русі» (1980, кафе «Хрещатик» у Києві; знищено), «Легенди Коли» (1988, дит. кафе «Імандра» м. Мончегорськ Мурман. обл., РФ); «Благовіщення», «Марія (Спокій)», «Єлизавета благаюча» (усі — 1993), «Образ жінки в контексті двох релігій» (1993–2001); триптих «Віра», «Надія», «Любов»; «Земля вранці», «Земля вдень», «Земля спить» (усі — 1994), «Нехай буде воля твоя», «Єлизавета мироносиця» (обидва — 1995), «Берегиня сім’ї», «Весняна діва», «Плач Марії», «Св. Варвара», «Покрова (Любов)» (усі — 1996), «Різдво», «Марія чекає» (обидва — 1997), «Рівновага», «Жаль», «Відданість», «Успіння», «Св. Параскева з лілією» (усі — 1998), «Вознесіння», «Грифон» (обидва — 1999), «Зваба (Лоліта)», «Жага» (обидва — 2000), «Покора», «Очікування», «Меланхолія (Солоха)», «Кішка і дерево» (усі — 2001).
Рекомендована література
- Підгора В. Перша персональна Аліси Забой // Київ. 1997. № 7–8;
- Бушак С. Відродження вирубаного коріння // Там само. 1999. № 1–2;
- Аліса Забой. Скульптура: Альбом. К., 2001;
- Мірошник Г. Жіноче серце оживляє бронзу // КіЖ. 2001, 27 жовт.;
- Хрущак М. Жінка-скульптор. Мужність і жіноч-ність // ОМ. 2002. № 3.
Фотоілюстрації
Інформація про статтю
Л. О. Лисенко- Авторські права:
- Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
- Дата останньої редакції статті:
- груд. 2010
- Том ЕСУ:
- 10
- Дата виходу друком тому:
- груд. 2010
- Тематичний розділ сайту:
- Людина
- Ключове слово:
- скульпторка
- EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
- 17207
- Вплив статті на популяризацію знань:
-
- Бібліографічний опис:
-
Забой Аліса Василівна / Л. О. Лисенко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-17207.
Zaboi Alisa Vasylivna / L. O. Lysenko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2010. – Available at: https://esu.com.ua/article-17207.
Людина 
