ЗАБО́Й Аліса Василівна (18. 08. 1946, Київ) — скульпторка. Член НСХУ (1989). Закінчила у Києві Республіканську художню школу ім. Т. Шевченка (1964; викладачі Б. Довгань, Є. Семенов), художній ін­ститут (1969; майстерня В. Бородая). Працювала у творчо-виробничому обʼ­єд­нан­ні «Художник» (1971–89) та викладач скульптури дитячої художньої школи № 6 (1980–83, 1986–89) у Києві. Учасниця всеукраїнських мистецьких ви­ставок від 1966. Після під­писа­н­ня 1968 Листа-протесту проти порушень в СРСР принципів соціалістичної демократії та норм соціалістичної закон­ності до 1987 була по­збавлена участі в мистецькому житті країни. Персональні ви­ставки — у Києві (1996, 1998–99, 2001, 2006), Львові (2001). Уже в ран­ніх своїх роботах звернулася до образів національної культури, окремі твори — з активним політичним забарвле­н­ням. Вільно оперує різними стилями й мистецькими традиціями: академічні зна­н­ня по­єд­нує з модернізмом, примітивом, мистецтвом словʼянського середньовіч­чя. Головні теми творчості — родючість землі, материнство. Мова форм рухома, багато нюансована; образ народжується на межі реалізму й умовності.