ЗАБОЛО́ТНА Валентина Ігорівна (дівоче — Бжеська; псевд. — Бошно, Стрілець; 08. 01. 1940, Київ — 13. 10. 2016, Київ) — театро­знавець, педагог. Дочка І. Бжеського, онука В. Бжеської та А. Бучми. Канд. мистецтво­знавства (1983), професор (1997). Заслужений діяч мистецтв України (1993). Закін. Київ. ін­ститут театр. мистецтва (1962; викл. І. Волошин), де й викладала від 1968 (нині університет театру, кіно і телебаче­н­ня): 1972–74 — декан факультету драми, 1985–91 — завідувач кафедри організації театр. справи, від 1991 — професор кафедри театро­знавства. Водночас 1994–99 — декан факультету театр. мистецтва Вищого мист. коледжу Київ. дит. АМ, де разом з чоловіком О. Заболотним (один із засн. та гол. реж. Київ. молодого театру) створила ін­новац. про­граму і методику фахової під­готовки актора від 6–7 р. Авторка статей з про­блем та історії укр. театру; оглядів, нарисів, рецензій, з поточ. театр. процесу; метод. роз­робок; радіоциклу «Театральний світ України»; телепередач про драматургію Лесі Українки, І. Кочерги, А. Чехова та ін. З. властиві чіткість естет. та морал.-етич. критеріїв, виваженість оцінок, ґрунтовність та структурованість викладу; глибина аналізу по­єд­нується з публіцист. загостреністю та емоційно забарвленою образністю. 2008 започаткувала приватну родин­ну театр. премію «Бронек» на честь А. Бучми.