Бучма Амвросій Максиміліанович
БУ́ЧMA Амвросій Максиміліанович (14. 03. 1891, Львів — 06. 01. 1957, Київ) — актор, режисер. Брат О. Бучми-Левицької, чоловік В. Бжеської, названий батько І. Бжеського, дід В. Заболотної. Народний артист СРСР (1944). Професор (1940). Сталінські премії (1940, 1949). Державні нагороди СРСР. На сцені від 1906 (хорист і танцюрист театру товариства «Руська бесіда», Львів). 1914–15 — унтер-офіцер австро-угорської армії, 1915–17 перебував у російському полоні. Від 1918 актор Театру М. Садовського і студент Київського муз.-драм. інституту.
Засновник і керівник Нового Львівського театру (Стрий, 1919), Театру ім. І. Франка (Вінниця, 1920), Театру-студії ім. І. Франка (Черкаси, 1921). У 1922–35 (з перервою 1926–30 — кіностудія Всеукр. фото-кіноуправління, перші ролі у кіно) — провідний актор театру «Березіль»; 1936–57 — провідний актор і режисер Київського академ. укр. драм. театру ім. І. Франка. Під час 2-ї світової війни 1942–43 очолював 2-у фронт. бригаду театру на Сталінградському і Донському фронтах. 1945–48 — художній керівник Київської кіностудії художніх фільмів. Акторським дебютом була ремарка «вносять самовар» у виставі «Батькова казка» І. Карпенка-Карого (успішно зіграний без тексту Старий Лакей). Б. притаманні рідкісна сценічна правдивість, глибокий психологізм, філософське тлумачення ролей. Мав оперний голос (Йонтек, «Галька» С. Монюшка), грав на скрипці. Починав як герой-неврастенік (Освальд, «Примари» Г. Ібсена; Корній, Мулен у п’єсі «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» В. Винниченка), але зразу ж виявив широчінь жанрового діапазону.
Досконало володів прийомами мовленнєвої виразності, пластикою, мімікою. Б. — актор могутнього трагедійного таланту, виконував також комедійні ролі, що здебільшого сприймалися як трагікомедійні. У режисурі поєднував ексцентричність із психологічною правдою яскраво виявлених почуттів. Основою ролі вважав внутрішній особистий ритм (школа «Березоля» і вроджена музикальність), широко користувався виразною акторською деталлю, що розкривала підтекст і суть образу. Автор статей з питань акторської творчості (зб. «З глибин душі», К., 1959).
Серед учнів — Н. Копержинська, К. Степанков, В. Туз. Свої твори Б. присвятили М. Рильський, П. Тичина, О. Ільченко (роман «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і чужа молодиця», 1958). Ім’ям Б. названо пароплав, вулицю в Києві, запроваджено премію НСТДУ за найкраще виконання чоловічої ролі. Встановлено пам’ятник на могилі (Байкове кладовище) і на тер. Одеської кіностудії; меморіальну дошку в Києві на будинку по вул. Володимирська, № 14, пам’ятний знак-барельєф у Львові на розі вул. Озаркевича та пл. Св. Юра, на місці будинку, де пройшли молоді роки артиста (2003, арх. В. Каменщик, скульптор Т. Бриж). Знято документальний фільм «Амвросій Бучма» (1961), телевізійний фільм «Амвросій Бучма» (1999, реж. О. Ільїнська).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Джиммі Гіґґінс (однойм. вистава за Е. Сінклером), Брат Жан («Жакерія» за П. Меріме), Кришка («Плацдарм» М. Ірчана), Лука, Тьотя Мотя («Комуна в степах», «Мина Мазайло» М. Куліша), Пузир («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Гайдай, Платон Кречет, Роман Круча, Ленін, Макар Діброва («Загибель ескадри», «Платон Кречет», «Банкір», «Правда», «Макар Діброва» О. Корнійчука), Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка), Павло Железнов, Іван Коломійцев («Васса Железнова», «Останні» М. Горького); у радіовиставах — Хаєцький («Прапороносці» О. Гончара), Дядько Лев («Лісова пісня» Лесі Українки); в кіно — Тарас Шевченко (в однойм. фільмі реж. П. Чардиніна, 1926), Микола Джеря (в однойм. фільмі реж. М. Терещенка, 1927), Еміль («Проданий апетит», реж. М. Охлопков), Сашко-музикант («Напередодні», реж. Г. Гричер; обидва — 1928), Джиммі Гіґґінс, Гордій Ярощук, Хома Кичатий («Джиммі Гіґґінс», 1928, «Нічний візник», 1929, «Назар Стодоля», 1937; усі — реж. Г. Тасін), Німецький солдат («Арсенал», реж. О. Довженко), Лейзер і Йоселе («П’ять наречених», реж. О. Соловйов; обидва — 1929), Олексій Басманов («Іван Грозний», реж. С. Ейзенштейн), Тарас Яценко («Нескорені», реж. М. Донськой; обидва - 1945), Боцман Дзюба («В далекому плаванні», 1946, реж. В. Браун), Лещук («Подвиг розвідника», 1947, реж. Б. Барнет), Микола Задорожний («Украдене щастя», 1952, реж. І. Шмарук).
- Основні вистави
- «Загибель Надії» Г. Гейєрманса, «Хазяїн» І. Карпенка-Карого, «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1953, у співавт. з В. Манзієм), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1942, 1951 — у співавт. з Л. Дубовиком); к/ф «За стіною» (1928), «Земля» (за О. Кобилянською, 1954, спільно з О. Швачком).; «Загибель Надії» Г. Гейєрманса, «Хазяїн» І. Карпенка-Карого, «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1953, у співавт. з В. Манзієм), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1942, 1951 — у співавт. з Л. Дубовиком); к/ф «За стіною» (1928), «Земля» (за О. Кобилянською, 1954, спільно з О. Швачком).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
