Бучма Амвросій Максиміліанович

Визначення і загальна характеристика

БУ́ЧMA Амвросій Максиміліанович (14. 03. 1891, Львів — 06. 01. 1957, Київ) — актор, режисер. Брат О. Бучми-Левицької, чоловік В. Бжеської, на­званий батько І. Бжеського, дід В. Заболотної. Народний артист СРСР (1944). Професор (1940). Сталінські премії (1940, 1949). Державні нагороди СРСР. На сцені від 1906 (хорист і танцюрист театру товариства «Руська бесіда», Львів). 1914–15 — унтер-офіцер австро-угорської армії, 1915–17 пере­бував у російському полоні. Від 1918 актор Театру М. Садовського і студент Київського муз.-драм. ін­ституту. 

Засновник і керівник Нового Львівського театру (Стрий, 1919), Театру ім. І. Франка (Він­ниця, 1920), Театру-студії ім. І. Франка (Черкаси, 1921). У 1922–35 (з пере­рвою 1926–30 — кіностудія Всеукр. фото-кіно­управлі­н­ня, перші ролі у кіно) — провід­ний актор театру «Березіль»; 1936–57 — провід­ний актор і режисер Київського академ. укр. драм. театру ім. І. Франка. Під час 2-ї світової війни 1942–43 очолював 2-у фронт. бригаду театру на Сталін­градському і Донському фронтах. 1945–48 — художній керівник Київської кіностудії художніх фільмів. Акторським дебютом була ремарка «вносять самовар» у ви­ставі «Батькова казка» І. Карпенка-Карого (успішно зі­граний без текс­ту Старий Лакей). Б. притаман­ні рідкісна сценічна правдивість, глибокий психологізм, філософське тлумаче­н­ня ролей. Мав оперний голос (Йонтек, «Галька» С. Монюшка), грав на скрипці. Починав як герой-неврастенік (Освальд, «Примари» Г. Ібсена; Корній, Мулен у пʼєсі «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» В. Вин­ниченка), але зразу ж виявив широчінь жанрового діапазону. 

Досконало володів при­йомами мовлен­нєвої виразності, пластикою, мімікою. Б. — актор могутнього трагедійного таланту, виконував також комедійні ролі, що здебільшого спри­ймалися як трагікомедійні. У режисурі по­єд­нував екс­центричність із психологічною правдою яскраво виявлених почут­тів. Основою ролі вважав внутрішній особистий ритм (школа «Березоля» і вроджена музикальність), широко користувався виразною акторською дета­л­лю, що роз­кривала під­текст і суть образу.  Автор статей з питань акторської творчості (зб. «З глибин душі», К., 1959).

Серед учнів — Н. Копержинська, К. Степанков, В. Туз. Свої твори Б. присвятили М. Рильський, П. Тичина, О. Ільченко (роман «Козацькому роду нема пере­воду, або ж Мамай і чужа молодиця», 1958). Імʼям Б. на­звано пароплав, вулицю в Києві, за­проваджено премію НСТДУ за найкраще викона­н­ня чоловічої ролі. Встановлено памʼятник на могилі (Байкове кладовище) і на тер. Одеської кіностудії; меморіальну дошку в Києві на будинку по вул. Володимирська, № 14, памʼятний знак-барельєф у Львові на розі вул. Озаркевича та пл. Св. Юра, на місці будинку, де про­йшли молоді роки артиста (2003, арх. В. Каменщик, скульптор Т. Бриж). Знято документальний фільм «Амвросій Бучма» (1961), телевізійний фільм «Амвросій Бучма» (1999, реж. О. Ільїнська).

Ви­стави: «Загибель Надії» Г. Гейєрманса, «Хазяїн» І. Карпенка-Карого, «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1953, у спів­авт. з В. Манзієм), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1942, 1951 — у спів­авт. з Л. Дубовиком); к/ф «За стіною» (1928), «Земля» (за О. Кобилянською, 1954, спільно з О. Швачком).

Ви­стави: «Загибель Надії» Г. Гейєрманса, «Хазяїн» І. Карпенка-Карого, «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1953, у спів­авт. з В. Манзієм), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1942, 1951 — у спів­авт. з Л. Дубовиком); к/ф «За стіною» (1928), «Земля» (за О. Кобилянською, 1954, спільно з О. Швачком).

Ролі: Джим­мі Гіґ­ґінс (однойм. ви­става за Е. Сінклером), Брат Жан («Жакерія» за П. Меріме), Кришка («Плацдарм» М. Ірчана), Лука, Тьотя Мотя («Комуна в степах», «Мина Мазайло» М. Куліша), Пузир («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Гайдай, Платон Кречет, Роман Круча, Ленін, Макар Діброва («Загибель ескадри», «Платон Кречет», «Банкір», «Правда», «Макар Діброва» О. Корнійчука), Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка), Павло Железнов, Іван Коломійцев («Васса Железнова», «Остан­ні» М. Горького); у радіови­ставах — Хаєцький («Прапороносці» О. Гончара), Дядько Лев («Лісова пісня» Лесі Українки); в кіно — Тарас Шевченко (в однойм. фільмі реж. П. Чардиніна, 1926), Микола Джеря (в однойм. фільмі реж. М. Терещенка, 1927), Еміль («Про­даний апетит», реж. М. Охлопков), Сашко-музикант («Напередодні», реж. Г. Гричер; обидва — 1928), Джим­мі Гіґ­ґінс, Гордій Ярощук, Хома Кичатий («Джим­мі Гіґ­ґінс», 1928, «Нічний візник», 1929, «Назар Стодоля», 1937; усі — реж. Г. Тасін), Німецький солдат («Арсенал», реж. О. Довженко), Лейзер і Йоселе («Пʼять наречених», реж. О. Солов­йов; обидва — 1929), Олексій Басманов («Іван Грозний», реж. С. Ейзенштейн), Тарас Яценко («Не­скорені», реж. М. Донськой; обидва - 1945), Боцман Дзюба («В далекому плаван­ні», 1946, реж. В. Браун), Лещук («По­двиг роз­відника», 1947, реж. Б. Барнет), Микола Задорожний («Украдене щастя», 1952, реж. І. Шмарук).

Літ.: Буревій К. А. Бучма. X., 1933; Піскун І. А. М. Бучма // 3 глибин душі. К., 1956; Львов-Анохин Б. А. М. Бучма. Москва, 1959; Бабишкін О. Амвросій Бучма в кіно. К., 1966; Косач Ю. Душі людської чародій. К., 1973; Його ж. Амвросій Бучма. К., 1978; Заболотна В. Амвросій Бучма. К., 1984; Її ж. Амвросій Бучма серед друзів // Єгупець. 1997. № 3.

В. І. Заболотна

Завантажити статтю