Єкельчик Юрій Ізраїльович
ЄКЕ́ЛЬЧИК Юрій Ізраїльович (05(18). 09. 1907, Мінськ — 19. 04. 1956, Москва) — кінооператор. Закін. Київ. кіноінститут (1931), де відтоді й викладав до 1938. Є. — один з основоположників укр. кінооператор. школи. Його майстерність формувалася під впливом А. Головні, Д. Демуцького, А. Москвіна, Е. Тіссе. Першою самост. роботою Є. став фільм «Останній каталь» (1931, реж. Л. Френкель), після якого О. Довженко запросив його до співпраці над фільмом «Іван» (1932). Наступними були фільми: «Велика гра» (реж. Г. Тасін), «Кришталевий палац» (реж. Г. Грічер-Черіковер; обидва — 1934), «Суворий юнак» (1935, реж. А. Роом). У цих роботах Є. надміру захоплюється експериментуванням, прагне досягти макс. ефекту, зловживаючи формал. прийомами. Деякі фільми взагалі не були випущені в прокат. Наступ. фільм «Щорс» (1939, реж. О. Довженко) вивів Є. в когорту провід. операторів. Перемогою став фільм «Богдан Хмельницький» (1941, реж. І. Савченко; Сталін. премія, 1942), у якому Є. вразив орган. поєднанням психол. портрет. планів і велетен. фресок битв і походів. Проникнення в тканину фільму дозволило Є. приймати не лише візуал., а й постановочні рішення. Брав участь у зйомках фільмів: «Визволення» (1940, реж. О. Довженко), «Квартал № 14», «Партизани в степах України» (обидва — 1942, реж. І. Савченко). Від 1943 працював на «Мосфільмі», де зняв фільми: «Кутузов» (1943, реж. В. Петров; зимова натура), «Весілля» (1944, реж. І. Анненський), «Сталінградська битва» (1946; Сталін. премія, 1950), «Ревізор» (1952; обидва — реж. В. Петров), «Весна» (1947, реж. Г. Александров), «Ми з вами десь зустрічались» (1953, реж. М. Досталь, А. Тутишкін). Працював також над фільмами: «Прощавай, Америко!» (1950, реж. О. Довженко, перша кольор. картина Є., не заверш.), «Перший ешелон» (1956, реж. М. Калатозов; здійснив широкоекранні зйомки, під час яких тяжко захворів, павільйонні сцени дознімав С. Урусевський).
Рекомендована література
- Ильин Р. Юрий Екельчик. Москва, 1962.
Завантажити статтю
Людина 
