Єлачич Олексій Кирилович
Визначення і загальна характеристика
ЄЛА́ЧИЧ Олексій Кирилович (18. 01. 1892, Київ — 24. 10. 1941, Белґрад) — історик, філософ. Закін. гімназію у Києві (1909), істор.-філос. факультет у Петрограді (нині С.-Петербург, 1914), де відтоді працював доцент кафедри історії. Після Лютн. революції 1917 був кер. рос. департаменту Ген. секретаріату Нац. меншин УНР, нач. відділу з впровадження автономії Міністерства з великоруських питань. Від 1918 — приват-доцент Університету св. Володимира у Києві, 1919–20 — Кам’янець-Поділ. ліцею. 1920 виїхав до Королівства сербів, хорватів і словенців. Викладав у гімназіях Скоп’є (1920–24), Пріштини (1924–25), Заґреба. Здобув ступ. д-ра філософії у Люблян. університеті (1924), був проф. філос. факультету в Скоп’є (1925–41). Автор праць на літ. тематику, з історії Росії (зокрема переселення сербів до Росії у 18 ст.), Чехо-Словаччини, Польщі. У монографії «Историjа Русиjе» (Београд, 1929; Banja Luka, 2008) розглянув низку питань з історії України.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Руска револуциjа и њено порекло. Загреб, 1925; Vojvodani u Rusijі // Nova Evropa. 1927, 26 sept.; Срби и законодавни одбор царице Катарине ІІ. Скопље, 1930; Историjа Пољске. Београд, 1933; Русиja и Балкан: Преглед политичких и културних веза Русиje и балканских земаља 866–1940. Београд, 1940.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
