ЄЛИЗАВЕ́ТІВСЬКЕ ГОРОДИ́ЩЕ — одне з найбільших поселень у степовій смузі Пів­нічного Причорноморʼя. Датоване 5–3 ст. до н. е. Роз­таш. на о-ві р. Дон за 3 км на Пн. Сх. від станиці Єлизаветівська Ростов. обл. (РФ). Пл. бл. 55 га. Засн. місц. племенами. Є. г. належала виключно важлива роль у роз­витку греко-варвар. торгівлі у Пн.-Сх. Причорноморʼї. Роз­копки проводять від 1954 (В. Шилов, І. Брашинський, К. Марченко та ін.). Від­криті рів, вал, глинобитна фортечна стіна, за­глиблені в землю житла та госп. будівлі. У 1-й пол. 3 ст. до н. е., після того як місц. насел. залишило Є. г., тут виникла грец. (боспор.) колонія з характер. назем. сирцево-камʼяними будівлями (зна­йдено понад 1000 амфор. клейм). Загалом на могильнику роз­копано 298 курганів з похова­н­нями 5–3 ст. до н. е.