Електромагнітне забруднення

Визначення і загальна характеристика

ЕЛЕКТРОМАГНІ́ТНЕ ЗАБРУ́ДНЕ­Н­НЯ — вид фізичного за­брудне­н­ня, що виникає унаслідок змін електромагнітних властивостей середовища, спричинених пере­вище­н­ням рівня електромагнітного фону. Такий фон створюють електромагнітні колива­н­ня — взаємозалежні колива­н­ня електрич. і магніт. полів, які утворюють єдине електромагнітне поле і поширюються у ви­гляді електромагнітних хвиль. Їх існува­н­ня перед­бачив 1832 англ. фізик М. Фарадей. 1865 його спів­вітчизник Дж. Максвелл теоретично довів, що електромагнітні колива­н­ня не локалізовані у просторі, а поширюються у вакуумі зі швидкістю світла в усіх напрямах від джерела електромагнітного ви­промінюва­н­ня. Залежно від довжини хвилі ви­промінюва­н­ня поділяють на класи, що від­різняються особливостями фіз. характеру і біол. дії. Електромагнітні хвилі радіочастот називаються струмами високої частоти (СВЧ) — це ви­промінюва­н­ня, що мають діапазон хвиль від кількох кілометрів до одиниць міліметрів; серед них радіохвилі довгі (10–3 км), середні (3 км — 100 м) і короткі (100–10 м) за частот. характеристикою від­носять до високих частот (ВЧ), ультракороткі (10–1 м) — до ультрависокої частоти (УВЧ), а коротші (дециметрові 1 м — 10 см; сантиметрові 10–1 см; міліметрові 1см — 1 мм) — до надвисокої частоти (НВЧ). Пошире­н­ня електромагніт. хвиль радіочастот повʼяз. з появою електрич. і магніт. полів. У діапазоні ВЧ–УВЧ у звʼязку з великою довжиною хвилі напруженість електрич. і магніт. полів у робочій зоні можна вимірювати окремо. Інтенсивність електрич. поля виражають у вольтах на 1 м (В/м), магніт. поля — в амперах на 1 м (А/м). У діапазоні НВЧ коротші хвилі формують єдине електромагнітне поле, інтенсивність якого оцінюють за густиною потоку енергії і виражають у ватах, міліватах (1/1000 Вт) або мікроватах (1/1 000 000 Вт) на 1 см². Частотний діапазон вимірюють у герцах Гц, кілогерцах кГц (1000 Гц) або мегагерцах МГц (1 000 000 Гц). Джерела Е. з.: з радіохвилями ВЧ — радіо, медицина, пром-сть (процес терміч. обробки) та ін.; з ви­промінюва­н­ням УВЧ — телебаче­н­ня, радіо, медицина; НВЧ — радіолокація, радіоастрономія, радіокерува­н­ня та ін. У літературі, як правило, не описують діапазон довжин хвиль, а за­значають джерела електромагніт. ви­промінюва­н­ня — лінії електропередачі, від­криті роз­подільні при­строї, до складу яких входять комутац. апарати, при­строї захисту й автоматики, вимірюв. прилади, а також радіотех. обʼєкти, телевізійні та радіолокац. станції, термічні цехи, телевізори, дис­плеї, печі НВЧ, холодильники, кабіни автомашин, мобіл. радіорелей. звʼязок, станції радіолокації і радіопеленгації, персон. компʼютери, радарні установки тощо. У побуті джерелами електромагніт. поля і ви­промінювань є телевізори, дис­плеї, печі НВЧ та ін. при­строї, а також синтет. килими, ін. покри­т­тя (в умовах зниженої вологості — менше ніж 70 %). Екрани телевізорів і дис­плеїв як джерела електромагніт. ви­промінюва­н­ня небезпечні для людини на від­стані до 30 см.

Гранично допустимий рівень напруженості електрич. поля — 25 кВ/м. За нормами пере­бува­н­ня в електрич. полі напруженістю до 5 кВ/м допускається упродовж робочого дня; допустимий час пере­бува­н­ня в електрич. полі напруженістю 5–20 кВ/м може бути реалізов. одноразово або за кілька разів упродовж робочого дня; при напруженості 20–25 кВ/м час пере­бува­н­ня персоналу в електрич. полі не повинен пере­вищувати 5–10 хв. Як гранично допустимі рівні для насел. місць прийнято такі значе­н­ня напруженості електрич. поля: всередині житл. будинків — 0,5 кВ/м; на тер. житл. забудови — 1 кВ/м; у насел. місцевості поза зоною житл. забудови, тобто у міській зоні в межах її пер­спектив. роз­витку на 10 років, приміських, зелених, курорт. зонах, на землях селищ міського типу, у межах селищ. зони цих пунктів, а також на тер. садів і городів — 5 кВ/м; на ділянках пере­тину повітр. ліній з автомоб. дорогами І–IV категорій — 10 кВ/м; у насел. місцевості (незабудов. тер., хоч би частково від­відувані людьми, до­ступні для транс­порту, с.-г. угі­д­дя) — 15 кВ/м; у місцевості, недо­ступній для транс­порту й с.-г. машин, і на ділянках, спеціально загородж. для унеможливле­н­ня до­ступу населе­н­ня — 20 кВ/м.

У ГОСТ 12.1.006-76 встановлено гранично допустимі рівні напруженості електрич. і магніт. полів під час роботи з джерелами ВЧ і УВЧ (Табл. 1) і густини потоку енергії у процесі роботи з джерелами НВЧ — диференці­йовано для ви­промінювань, що мають по­стійні й змін­ні характеристики (Табл. 2).

Пром. частоти електромагніт. поля 50 Гц при тривалій дії можуть спричиняти функціон. поруше­н­ня в центр. нервовій та серцево-судин. системах, у складі крові. Біол. активність електромагніт. хвиль радіочастот зро­стає зі зменше­н­ням довжини хвилі, найвищою вона є в області НВЧ. Тривала хронічна дія радіохвиль помір. інтенсивності, що не мають вираженого теплового ефекту, також впливає на центр. нервову і серцево-судин­ну системи. Оздоровчі заходи слід здійснювати згідно з Єдиними санітар. правилами під час роботи з джерелами ви­промінювань електромагніт. поля радіочастот № 848-70 і ГОСТ 12.1.007-76 «Електромагнітні поля радіочастот. Загальні вимоги без­пеки». Осн. засобами захисту персоналу є рац. роз­міще­н­ня устаткува­н­ня в приміщен­ні, заг. екранува­н­ня установки і окремих її еле- ментів, ди­станц. керува­н­ня апаратами, роз­міщеними в екранізов. кабінах. Під час роботи з генераторами НВЧ за­стосовують спец. по­глиначі, заповнені графітом, порошк. залізом тощо, а також екрани. Засобом індивід. захисту є спец. захисні окуляри — сітчасті або з покри­т­тям скла тонким шаром металу.

Літ.: Злобін Ю. А. Основи екології: Під­руч. К., 1998; Белов С. В., Ильницкая А. В., Козъяков А. Ф. и др. Без­опасность жизнедеятельности. Москва, 1999; Экология города: Учеб. К., 2000.

Є. П. Захаров

Завантажити статтю