Електротермія
ЕЛЕКТРОТЕРМІ́Я (від електро... і ...термія) — галузь науки та техніки, пов’язана з нагріванням і розплавлюванням матеріалів унаслідок перетворення електричної енергії в теплову. Електротермічними є процеси електрометалургійні (див. Електрометалургія), електр. плавлення окисів (електрокорунду, магнезиту, вогнетрив. матеріалів), електр. сублімації неметал. матеріалів (фосфору, сірковуглецю), електрозварювання, електр. нагрівання, електровідновні, а також процеси на основі газових реакцій в електр. розрядах. Осн. електротерм. установки — електр. печі (на змін. і постій. струмі). Розрізнюють дугові, індукц., плазм., опору й електронно-променеві печі. У дугових печах метали або ін. матеріали плавлять теплом електр. дуги (т-ра досягає 5000–8000 °С); у електр. печах опору тепло виділяється під час проходження електр. струму через провідники з актив. електр. опором; в електронно-променевих високовакуум. печах встановлюють електронно-променеві гармати, що випромінюють електрони, кінет. енергія яких при співударянні з поверхнею металу перетворюється у теплову. Застосування електр. струму дає змогу зосереджувати великі потужності в малих об’ємах і, отже, досягати високих т-р, швидко нагрівати матеріал. Електротерм. установки компактні та гігієнічні, в них можна рівномірно нагрівати матеріал і підтримувати заданий температур. режим, а також створювати в їхньому робочому просторі вакуум. Електротерм. процеси застосовують у виробництві спец. сталей, феросплавів, кольор. металів та ін. матеріалів. При електротерм. обробленні металів зберігається дрібнозернистість структури, підвищується їх ударна в’язкість, різко зменшуються окиснювання та зневуглецьовування. Проблеми Е. досліджують науковці Інституту електрозварювання НАНУ, Фіз.-технол. інституту металів та сплавів НАНУ (обидва — Київ), Нац. металург. академії України (Дніпропетровськ), Нац. тех. університету України «Київ. політех. інститут», Донец. тех. університету.
Рекомендована література
- Донской А. В., Куляшов С. М. Электротермия. Москва; Ленинград, 1961;
- Применение токов высокой частоты в електротермии. Ленинград, 1973;
- Технологические основы электротермической обработки стали. К., 1977;
- Порада А. Н., Гасик М. И. Электротермия неорганических материалов. Москва, 1990;
- Гасик М. И., Лякишев Н. П. Теория и технология электрометаллургии ферросплавов. Москва, 1999;
- Гладких В. А., Гасик М. И., Овчарук А. Н., Пройдак Ю. С. Ферросплавные печи. Дн., 2007;
- Патон Б. Е., Тригуб Н. П., Анохин С. В. Электронно-лучевая плавка тугоплавких и высокореакционных металлов. К., 2008;
- Поляков О. І., Гасик М. І. Електрометалургія феросплавів, спеціальних сталей і сплавів. Дн., 2009.
Завантажити статтю
