Ельберт Еміль Ісакович
Е́ЛЬБЕРТ Еміль Ісакович (30. 10. 1934, Київ) — хімік-технолог. Доктор технічних наук (1981), професор (1983). Закін. Дніпроп. металург. інститут (1957). Працював 1959–73 у Кузнец. філії Сх. н.-д. вуглехім. інституту (м. Новокузнецьк Кемеров. обл., РФ), пройшов шлях від м. н. с. до зав. лаб. і заст. дир. з наукової роботи. 1974–83 — зав. галуз. лаб. з охорони навколиш. середовища, 1983–86 — завідувач кафедри хім. технології твердого тіла Кузбас. політех. інституту (м. Кемерово). 1987–89 — професор кафедри фізіології та біохімії Запоріз. пед. інституту. Від 1992 — у Німеччині. Основні напрями наук. досліджень: каталітичні перетворення сполук, які супроводжують бензол у його піроліз. фракціях; проблеми охорони довкілля та рац. природокористування.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Каталитические способы получения бессернистого бензола // Черметинформация. 1966. Сер. 10, вып. 10; Низкопиролизная смола как сырье для химической промышленности // Комплекс. переработка продуктов ПГУ: Сб. науч. ст. Кемерово, 1968. Вып. 3; На рынке углеводородного сырья капиталистических стран // КиХ. 1980. № 7; Регенерация сернокислых растворов. Москва, 1987 (співавтор).
Завантажити статтю
Людина 
