Епштейн Марко Ісайович
ЕПШТЕ́ЙН Марко Ісайович (справж. — Мойсей Цалерович; 19. 02(03. 03). 1899, м. Бобруйськ, нині Білорусь — 19. 08. 1949, Москва) — скульптор, графік, живописець, сценограф і педагог. Член Київ. відділ. Євр. товариства заохочування мистецтв (1917), Об’єдн. сучас. митців України (1925), СХ Москви. Навч. у Київ. худож. училищі (1911–12; викл. Ф. Балавенський), 1911–18 — у худож. сту-діях О. Мурашка та О. Екстер. Від 1916 — учасник мистецьких виставок. Від 1918 — чл. Худож. секції, кер. худож. студії та оформлювач видань київ. «Культур-Ліги»; ініціатор заснування Музею пластич. мистецтва, учасник виставок секції 1920 і 1922 у Києві. 1924–31 — зав. Київ. євр. худож.-пром. школи. У творчості еволюціонував від імпресіонізму через модерн (барельєф «Збирання плодів», 1916) до кубізму (скульптура «Робітник», барельєф «Відпочинок»; обидва — 1918). Від поч. 1920-х рр. експериментував у пошуках євр. стилю. Ідею сучас. євр. мистецтва вбачав у синтезі європ. худож. авангарду й монум. скульптури давньої Месопотамії, яку вважав за автентичне джерело архаїч. семіт. пластики («Жінка, яка стоїть», «Мати з дитям»; обидва — 1920-і рр.). Виступав також як один з кращих художників київ. школи кубофутуризму (графіка — «Двоє», «Віолончеліст»; обидва — поч. 1920-х рр.; скульптури — «Робітниця», «Пані в капелюсі»; обидві — 1922). У графіч. і скульптур. роботах наближався до абстракції, перетворюючи зображувану натуру на поєднання геом. фігур та об’ємів. Гол. тема творчості 2-ї пол. 1920-х рр. — євреї-ремісники, діяльність євр. колгоспів, землероб. колоній («Голова сільради», «Музики»; обидва — 1928). Особливість твор. манери Е. — полістилізм: використання прийомів кубофутуризму та експресіонізму, архаїки, тонке відтворення нац. колориту, звернення до гіпертрофов. ґротеск. форм. Виконав ескізи декорацій для низки вистав євр. театрів Києва, Одеси (зокрема «Аристократи», 1927; Держ. євр. театр в Одесі). Ілюструючи книги, звертався до традиц. мотивів та образів євр. нар. мистецтва, використовував зображал. можливості євр. шрифту. На поч. 1930-х рр. звинувач. у націоналізмі, формалізмі. Від 1932 — у бригаді зі створення садово-парк. скульптур у Москві. Евакуйов. 1941 до Фрунзе (нині Бішкек). Брав участь у виставках, створював скульптури місц. діячів. Від 1945 у Москві виконував замовлення держ. установ, вів приватну студію. Помер після обговорення його творів на худож. раді, де зазнав критики за елементи кубізму та експресіонізму у своїх творах. Окремі роботи зберігаються в НХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- скульптури — «Вояк» (поч. 1920-х рр.), «Шолом-Алейхем» (1925), «Вантажник» (1927), «Єврей-землероб» (1928), «Людина з люлькою» (1929); графіка — «Родина», «Кравець», «Молочниця» (усі — поч. 1920-х рр.), «Чоботар», «Теслі», «Циркач» (усі — серед. 1920-х рр.), «Прачки», «Атлети», «Старий рибалка» (усі — кін. 1920-х рр.), «Дівчата», «Буржуа» (обидва — 1928), «Автопортрет» (1930-і рр.); театр. ескізи — «Містечковий єврей» (серед. 1920-х рр.), «Буржуа», «Франт», «Книжник», «Скрипаль» (усі — 1928); групова скульптура «К. Ворошилов, М. Фрунзе, С. Будьонний» (1932); пам’ятник В. Леніну на Горьков. ДРЕС (РФ, 1934); барельєфи «Л. ван Бетговен», «П. Чайковський», «М. Римський-Корсаков», «В.-А. Моцарт», «М. Глінка» (Рос. академія музики, Москва; усі — 1946); мемор. дошка на пам’ятнику загиблим під час 2-ї світової війни (м. Брянськ, РФ, 1947).
Рекомендована література
- Тугенхольд Я. Выставка в городском музее // Киев. мысль. 1916, 18 дек.;
- Адольф Г. Художник Марк Епштейн // ЖР. 1930. № 6;
- Папета С. «Формула крові». До київського періоду творчості Марка Епштейна // Хроніка–2000. 1998. Вип. 21–22;
- Казовский Г. Художники «Культур-Лиги». Москва, 2003.
Фотоілюстрації
Людина 
