ЕПШТЕ́ЙН Марко Іса­йович (справж. — Мойсей Цалерович; 19. 02(03. 03). 1899, м. Бобруйськ, нині Білорусь — 19. 08. 1949, Москва) — скульптор, графік, живописець, сцено­граф і педагог. Член Київ. від­діл. Євр. товариства за­охочува­н­ня мистецтв (1917), Обʼ­єдн. сучас. митців України (1925), СХ Москви. Навч. у Київ. худож. училищі (1911–12; викл. Ф. Балавенський), 1911–18 — у худож. сту-діях О. Мурашка та О. Екс­тер. Від 1916 — учасник мистецьких ви­ставок. Від 1918 — чл. Худож. секції, кер. худож. студії та оформлювач ви­дань київ. «Культур-Ліги»; ініціатор заснува­н­ня Музею пластич. мистецтва, учасник ви­ставок секції 1920 і 1922 у Києві. 1924–31 — зав. Київ. євр. худож.-пром. школи. У творчості еволюціонував від ім­пресіонізму через модерн (барельєф «Збира­н­ня плодів», 1916) до кубізму (скульптура «Робітник», барельєф «Від­починок»; обидва — 1918). Від поч. 1920-х рр. екс­периментував у пошуках євр. стилю. Ідею сучас. євр. мистецтва вбачав у синтезі європ. худож. авангарду й монум. скульптури давньої Месопотамії, яку вважав за автентичне джерело архаїч. семіт. пластики («Жінка, яка стоїть», «Мати з дитям»; обидва — 1920-і рр.). Ви­ступав також як один з кращих художників київ. школи кубофутуризму (графіка — «Двоє», «Віолончеліст»; обидва — поч. 1920-х рр.; скульптури — «Робітниця», «Пані в капелюсі»; обидві — 1922). У графіч. і скульптур. роботах на­ближався до абстракції, пере­творюючи зображувану натуру на по­єд­на­н­ня геом. фігур та обʼємів. Гол. тема творчості 2-ї пол. 1920-х рр. — євреї-ремісники, діяльність євр. колго­спів, землероб. колоній («Голова сільради», «Музики»; обидва — 1928). Особливість твор. манери Е. — полістилізм: викори­ста­н­ня при­йомів кубофутуризму та екс­пресіонізму, архаїки, тонке від­творе­н­ня нац. колориту, зверне­н­ня до гіпертрофов. ґротеск. форм. Виконав ескізи декорацій для низки ви­став євр. театрів Києва, Одеси (зокрема «Аристократи», 1927; Держ. євр. театр в Одесі). Ілюструючи книги, звертався до традиц. мотивів та образів євр. нар. мистецтва, використовував зображал. можливості євр. шрифту. На поч. 1930-х рр. звинувач. у націоналізмі, формалізмі. Від 1932 — у бригаді зі створе­н­ня садово-парк. скульптур у Москві. Еваку­йов. 1941 до Фрунзе (нині Бішкек). Брав участь у ви­ставках, створював скульптури місц. діячів. Від 1945 у Москві виконував замовле­н­ня держ. установ, вів приватну студію. Помер після обговоре­н­ня його творів на худож. раді, де за­знав критики за елементи кубізму та екс­пресіонізму у своїх творах. Окремі роботи зберігаються в НХМ.