ЕРЕНБУ́РҐ Ілля Григорович (14(26). 01. 1891, Київ — 31. 08. 1967, Москва) — письмен­ник, публіцист, пере­кладач. Від 1895 мешкав у Москві, навч. у гімназії, звідки виключ. у січні 1908 за участь у рев. русі та висланий до Києва, а згодом — у Полтаву. У грудні того ж року ви­їхав до Парижа, де дебютував зб. «Стихи» (1910). Під час 1-ї світової війни був фронт. кор. Улітку 1917 повернувся в Москву, публікував антибільшов. стат­ті. У вересні 1918 пере­їхав до Києва, працював у нар. освіті, брав участь у культур. житті міста (ст. «Об украинском искус­стве» // «Киевская жизнь», 1919, 3 ноября). Від грудня 1919 мешкав у М. Волошина в Коктебелі (нині смт Феодосій. міськради АР Крим), восени 1920 повернувся до Москви. 1921–30 пере­бував у Парижі. У від­ряджен­ні в Бельгії 1921 написав ґротеск. роман «Необычайные похождения Хулио Хуренито и его учеников…» (Берлин, 1922; Москва, 1923; 1990), гол. герой якого подорожує воєн. Європою та рев. Росією (зокрема й у м. Єлисавет­град, нині Кірово­град), викриваючи вади су­спільства. Го­строю сатирою на бурж. Європу та парадокс.-фантаст. інтер­претацією подій 1-ї світової війни і рос. революції став роман «Трест Д. Е.: История гибели Европы» (Берлин, 1923; Х., 1923; 4-е вид. — Х., 1924). У романі «Рвач» (Москва; Берлин, 1922; Париж, 1925; О., 1927) Е. зобразив нівелюва­н­ня особистості. Ода соціаліст. буд-ву — роман «День второй» (Париж, 1933; Москва, 1935). За романи «Падение Парижа» (ж. «Знамя», 1941, № 3, 6; 1942, № 3/4) та «Буря» (ж. «Новый мир», 1947, № 4–8) від­знач. Сталін. премією (від­повід­но 1942 і 1948). Під час 2-ї світової війни був фронт. кор. Після смерті Й. Сталіна видав наратив. роман «От­тепель» (Москва, 1954), від­верто висвітливши недавньоминуле та сподіваючись на зміни. Залишив спогади «Люди. Годы. Жизнь» (кн. 1–6, 1961–65; 3 т., Москва, 1990). Окремі твори Е. українською мовою пере­клали І. Дні­провський, Ю. Яновський, Л. Ященко, З. Йоффе, Б. Маршак, О. Гордон.