Жінкін Микола Петрович
ЖІ́НКІН Микола Петрович (30. 11 (12. 12). 1880, м. Суздаль, нині Владимир. обл., РФ — 03. 12. 1957, Харків) — літературознавець. Батько Л. Жінкіна. Кандидат філологічних наук (1913), професор (1944). Закін. Казан. військ. училище (нині Татарстан, РФ; 1900). За участь у Рос. революції 1905 ув’язн. у Варшаві, згодом утік до Німеччини, де слухав лекції у Гайдельбер. університеті та Вищій тех. школі м. Карлсруе. Від 1909 — в Україні. Закін. істор.-філол. факультет Харків. університету (1913). Учень М. Сумцова. Залиш. в Університеті для підготовки до професор. звання, від 1917 — приват-доцент, від 1944 — професор кафедри історії рос. літ-ри. Водночас 1935–41 — завідувач кафедри іноз. мов Харків. хім.-технол. інституту. Досліджував класичну рос. літературу, зокрема творчість М. Лермонтова. Крім того, розглядав історію виникнення та побутування частівок, коломийок і краков’яків.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Коломийка // Шлях освіти. Л., 1926. № 10; До питання про походження частушки // Етногр. вісн. К., 1927. Кн. 5; Рифма и ее композиционная роль в поэме М. Лермонтова «Демон» // Зб. на пошану академік Д. І. Багалієві. Х., 1927; Мазепа в художественной литературе // Літ. архів: Двомісячник літературознавства. К., 1930. Кн. 1–2; Новий переклад «Слова о полку Ігоревім» // Там само. К., 1931. Кн. 1–2; Zu M. Lermontovs Übertragungen deutscher Dichter // Zeitschrift für Slawistik. Berlin, 1957. Bd. 2, hf. 3.
Завантажити статтю
Людина 
