Жуки

ЖУКИ́  — село Полтавського району Полтавської області; осередок народних ремесел. Підпорядк. Тахтаулів. сільраді. Знаходиться за 13 км від Полтави, за 9 км від залізн. ст. Полтава-Київська. Площа 1,75 км². Насел. 1027 осіб (2001). Побл. села — автотраса Полтава–Гадяч. Відоме від кін. 1630-х рр. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, повстанні на чолі з полтав. полковником М. Пушкарем (загинув тут 11 червня 1658 під час одного з боїв) та кошовим отаманом Запороз. Січі Я. Барабашом проти старшин. верхівки на чолі з гетьманом І. Виговським. Належало полтав. полковникам Ф. Жученкові (від 1682), його зятю В. Кочубею та його нащадкам (до 1917). У березні–червні 1709 у Ж. була гол. квартира Карла ХІІ, дислокувалися швед. війська, козаки І. Мазепи, І. Скоропадського та війська Петра І. Станом на 1846 проживало 944 козаки і 572 кріпаки. Діяли мурована Покровська (1770, фундація С. Кочубея) і дерев’яна Георгіївська (1785) церкви. На поч. 20 ст. було 320 дворів і 1436 жит.; школа, 2 магазини, винокурня, кінний завод. Під час воєн. дій 1918-го влада неодноразово змінювалася. Жуківці потерпали від голодомору 1932–33. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. У Ж. займалися вишиванням, ткацтвом, деревообробленням і різьбленням на дереві. Скрині, мисники, лави, стільці, шафи, кухлики, рамки для світлин оздоблювали укр. нар. тригранно-виїмчастим різьбленням. Від поч. 20 ст. місц. майстри виробляли на продаж ложки, корячки з анімаліст. мотивами. 1911 земство відкрило у Ж. навч. столярно-колісну майстерню. Різьбярі Д. та І. Голуби, Ф. Коваль, Г. Кулько — учасники Всерос. кустарно-пром. виставки 1913 у С.-Петербурзі. 1929–38 діяла філія Полтав. ф-ки «Спорт і культура», в асортименті якої були різьблені вироби на експорт, зокрема до Великої Британії. Твори різьбярів Я. Халабудного та його дочки Марії, І. Коваля, А. Голуба експонували на виставці укр. нар. мистецтва 1936 у Києві й Москві, міжнар. виставці 1937 у Парижі. Бригада вишивальниць у довоєнні роки і до 1960 — у системі Полтав. ф-ки ім. Лесі Українки, 1960–71 — Полтав. ф-ки худож. виробів ім. Лесі Українки, від 1971 — вироб.-худож. об’єдн. «Полтавчанка». Здавна у Ж. займалися ткацтвом (тканини й килими з геом. візерунками), вишивали побутові й декор. вироби, нар. вбрання, рушники. Найпоширеніші мотиви у вишивці: ламане дерево, червоно-чорні троянди, зображення півнів серед квітів; осн. техніки: хрестик, гладь, лиштва, вирізування; застосовували червону, брунатну, блакитну і жовту барви. Серед вишивальниць — К. Коваль та її дочка Г. Шабалдій, М. Плескач, М. Голуб. На поч. 1960-х рр. припинено виробництво тканих виробів, 1973 — вишиваних. У Ж. встановлено пам’ятний знак словац. літописцю Д. Крману (2007; автори — Г. Булах, М. Неврлий, Д. Грибок), каплицю у стилі укр. бароко (2009). Побл. Ж. виявлено поселення скіф. періоду. У Ж. народилися козац. літописець С. Величко (1995 йому встановлено пам’ят. знак; арх. Б. Золотницький, В. Вольвач), різьбярі з родів Голубів та Ковалів, Я. Халабудний, співак В. Курдиновський, письменник і актор П. Ванченко. Певний час у селі перебував гетьман І. Мазепа. 1905 Ж. відвідав рос. письменник В. Короленко.

Рекомендована література

1. Бучневич В. Е. Село Жуки, Полтавского уезда // Тр. Полтав. ученой архив. комиссии. 1916. Вып. 14;
   Google Scholar Internet
2. Сенютович-Бережний В. Полтавський полковник — Федір Жученко // Зб. на пошану З. Кузелі: Пр. філол. та істор.-філософіч. секцій. Париж; Нью-Йорк; Мюнхен; Торонто; Сідней, 1962.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю