Жуковський Петро Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ЖУКО́ВСЬКИЙ Петро Михайлович (10(22). 01. 1888, Кишинів — 02. 10. 1975, Ленін­град, нині С.-Петербург) — вчений-генетик, ботанік. Доктор с.-г. (1934), біол. (1935) н., професор (1923), академік ВАСГНІЛ (1935), член-кореспондент (1955), почес. д-р (1967) Академії с.-г. наук Німеч­чини. Премія ім. М. Вавилова АН СРСР (1967). Сталінcька премія (1943). Державні нагороди СРСР. Закін. Новорос. університет в Одесі (1911). Від 1912 працював на дослід. станціях у м. Ростов-на-Дону (РФ), Андижан (Узбеки­стан); 1914–15 — у Департаменті землеробства, від 1915 очолював станцію дослідж. насі­н­ня, від 1919 — Ботан. сад, водночас 1920–22 — за­ступник директора та викл. Вищих с.-г. курсів, 1923–25 — професор кафедри ботаніки Політех. ін­ституту в Тифлісі (нині Тбілісі); від 1925 — у Всесоюз. ін­ституті приклад. ботаніки та нових культур: від 1931 — завідувач від­ділу інтродукції, 1951–62 — директор, створив при Ін­ституті перший в СРСР гербарій культур. рослин; водночас 1934–52 — завідувач кафедри ботаніки Моск. с.-г. академії; 1962–63 — проф.-консультант Ленінгр. університету. Акад.-секр. Від­діл. землеробства ВАСГНІЛ (1956–61). Гол. ред. вид. «Культурная флора СССР» (1958–71) і ж. «Генетика» (від 1965). У 1913 здійснив екс­педицію до Серед. Азії, 1925–27 — до Малої Азії, Сирії, Месопотамії (зібрав бл. 10-ти тис. зразків рослин), 1955–58 — до Арґентини, Чилі, Перу та Мексики. Наукові дослідже­н­ня: систематика, гео­графія й історія культур. флори. Роз­виваючи ідеї М. Вавилова, об­ґрунтував теорії спільної еволюції господаря і паразита, мегацентрів і ендеміч. мікрогенцентрів походже­н­ня культур. рослин, походже­н­ня ювеніл. пагонів із вторин. меристем. Довів важливість значе­н­ня каротиноїдів у процесах мікроспорогенезу в рослин. Описав новий вид пшениці Triticum dicoccum Schubl. var. timopheevi Zhuk. з високим імунітетом до грибк. захворювань і шкідників (є носієм цитоплазматич. чол. стерильності, осн. у селекції пшениці на імунітет та гетерозис).

Пр.: Ис­следование крестьянского семен­ного материала Восточной Грузии. Тифлис, 1924; Земледельческая Турция (Азиатская часть — Анатолия). Москва; Ленин­град, 1933; Ботаника. Москва, 1938; Культурные растения и их сородичи: систематика, гео­графия, цитогенетика, им­мунитет, экология, происхождение, использование: Пособ. Москва, 1950; Мировой генофонд растений для селекции: Мегагенцентры и эндемические микрогенцентры. Ленин­град, 1970; Из­бран­ные труды. Ленин­град, 1985.

Літ.: Выдающийся ученый-биолог: К 90-летию со дня рожд. Петра Николаевича Жуковского // ВСХН. 1978. № 4; Бабий Т. П., Коханова Л. Л., Костюк Г. Г., Задорожный А. Г., Матвеенко С. А., Погребняк Л. П., Теплицкая Е. В., Труханов В. А. Биологи: Био­графический справочник. К., 1984.

М. В. Шевера

Завантажити статтю