ЖУРА́ВНЕ — селище міського типу Жидачівського ра­йону Львівської області. Центр селищ. ради, якій під­порядк. с. Новошини. Знаходиться на правому березі Дністра, вище гирла р. Свіча, за 84 км від обл. центру та за 20 км від залізнич. ст. Жидачів. Площа 4,5 км2. Насел. 3655 осіб (2001, складає 94,9 % до 1989), пере­важно українці. Вперше згадується в писем. джерелах 1-ї пол. 15 ст. У книгах Галиц. гродського суду за 1445 Ж. фігурує як містечко. Воно виникло на важливому водному шляху, яким з Прикарпа­т­тя проходили турец. валки з сіллю та ін. товарами на Пд. Сх. України. Згодом стало осередком видобутку та обробле­н­ня алебастру. 1468 земський власник Я. Ходорівський заснував у Ж. римо-катол. парафію. 1563 Ж. на­дано Маґдебур. право і до­звіл влаштовувати щотижневі базари та двічі на рік ярмарки. Насел. брало участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1676 побл. Ж. від­бувся бій між польс. військом (входили й козац. загони) короля Яна ІІІ Собеського та 100-тисяч. турец. армією Ібрагіма Шейтана, в результаті якої турки за­знали поразки. 17(27) жовтня під­писано Журавнен. мирний договір, який ознаменував заверше­н­ня польс.-турец. війни 1673–76. У двохсоту річницю цих подій у м-ку встановлено памʼятний знак у формі камʼяної колони на високому постаменті, який зберігся донині. Після 1-го поділу Польщі 1772 Ж. ві­ді­йшло до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). Від 1790 — у власності А. Жебровського, який зробив значний вклад у роз­виток центр. частини. Після роз­паду Австро-Угорщини уві­йшло до складу ЗУНР. 1919–39 — у межах Польщі, від 1939 — УРСР. Від липня 1941 до серпня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. продовжувало боротьбу під­пі­л­ля ОУН–УПА. У січні 1946 у засідці, влаштованій від­ділом Рисі УПА на дорозі Ж.–с. Монастирець, загинуло командува­н­ня рад. військ. частини, роз­квартир. у навколиш. селах. 1940–59 — райцентр, від 1957 — смт. У Ж. — заг.-осв. школа, дитсадок; Нар. дім, 2 б-ки; лікарня, стаціонарне від­діл. Жидачів. протитуберкульоз. диспансеру, дит. протитуберкульоз. санаторій. Памʼятки архітектури: міська ратуша, синагога (18 ст.), палац Чарторийських (поч. 20 ст.; нині дит. протитуберкульоз. санаторій, на його тер. — дендропарк, в якому ростуть 300-річне тюльпан. дерево, гінкго, стробус). Серед видат. уродженців — один із основоположників польс. літ-ри, письмен­ник, філософ 16 ст. М. Рей (на ратуші встановлено мемор. дошку), мистецтво­знавець, етно­граф і колекціонер В. Вітрук.