Евристика

Визначення і загальна характеристика

ЕВРИ́СТИКА (грец. εὑρίσϰω — знаходжу) — галузь зна­н­ня, що ви­вчає творчу діяльність, ви­значає шляхи від­кри­т­тя нового в ідеях, судже­н­нях, способах дія­н­ня. У Стародав. Греції Е. була ві­дома як метод навч., який за­стосовував Сократ. Пізніше Е. почали називати науку, осн. зав­да­н­ня якої — створе­н­ня моделей пошуку нового роз­вʼяза­н­ня задачі, про­блеми, зав­да­н­ня. Е. — комплексна галузь знань, що містить елементи філософії, психології, лінгвістики, кібернетики, теорії інформації, науко­знавства, основ організації праці. Стрижневе місце в ній посідає психологія твор. мисле­н­ня, що досліджує механізми роз­вʼяза­н­ня про­блем. ситуацій. Еврист. моменти виявляються тоді, коли наявні умови не під­казують людині способу роз­вʼяза­н­ня певного зав­да­н­ня; а минулий досвід не містить готової схеми, яку можна за­стосувати за даних умов. Для виходу з про­блем. ситуації створюють нову стратегію діяльності. До Е. входить також ви­вче­н­ня умов формува­н­ня здібностей людини до твор. інтелект. діяльності — еврист. навч. і методів його організації. Значе­н­ня Е. особливо зро­стає з при­скоре­н­ням НТП та роз­шире­н­ням кола про­блем, які потребують роз­вʼяза­н­ня. Необхідність таких дослідж. зумовлена викори­ста­н­ням для роз­вʼяза­н­ня різних зав­дань ЕОМ. Роз­виток кібернетики зумовив виникне­н­ня еврист. про­грамува­н­ня (спец. напряму в моделюван­ні ро­зумової діяльності засобами електрон. техніки), яке за­стосовують, коли людина оцінює результати від­повід­ного процесу, але не може дати його точного опису. З цією метою створюють різновиди еврист. про­грам, які моделюють роз­вʼяза­н­ня зав­дань людиною.

Літ.: Горчакова І. А. Евристика з позицій кібернетики, винахідництва та дидактики // Наука і сучасність. К., 2001; Карамишева Н. Педагогічна евристика // Діалог культур: Україна у світ. контекс­ті. Філософія освіти. Л., 2002. Вип. 7.

М. І. Козак, В. С. Муха

Завантажити статтю