Едіґер Теодор (Федір) Генріхович
Визначення і загальна характеристика
Е́ДІҐЕР Теодор (Федір) Генріхович (18. 12. 1886, м. Бердянськ Таврій. губ., нині Запоріз. обл. — 02. 12. 1937) — історик. З походження німець. Вивчав історію в університетах Берліна й м. Базель (Швейцарія). 1911 опублікував у м. Галле (Німеччина) дис. на здобуття ступ. д-ра філософії «Russlands älteste Beziehungen zu Deutschland, Frankreich und der römischen Kurie» («Взаємини Русі з Німеччиною, Францією та римською Курією»), у якій подав деякі важливі та маловідомі факти про зв’язки Київ. Русі й Зх. Європи (ця фактично єдина наук. праця Е. не втратила актуальності донині). На знач. фактич. матеріалі він доводив, що Київ. Русь до монголо-татар. вторгнення була замож. країною, з якою підтримували доволі інтенсивні політ., культурні, екон., військ. зв’язки європ. держави; з’ясував, що спочатку хроніки зх.-європ. країн містили набагато більше інформації про Київ. Русь, ніж руські про ці держави, а згодом співвідношення змінилося; проаналізував наслідки руйнів. впливу монголо-татар. нашестя, що виявилися в ізоляції Київ. Русі від Зх. і орієнтації її на Сх.; спростував твердження Е. фон Брюґґена й А. Брюкнера про європеїзацію Русі завдяки реформам Петра І, натомість вважав цей процес лише реєвропеїзацією, поверненням до поперед. (домонгол.) вектора розвитку. 1912–13 викладав методику вивчення історії менонітів у серед. навч. закладах. Після більшов. перевороту 1917 відійшов від наук. діяльності, працював у різних госп. організаціях (остання посада — директор промтовар. контори Ленінгр. облспоживспілки). 28 липня 1937 заарешт., 2 грудня того ж року за звинуваченнями у шкідництві й приналежності до терорист. організації засудж. до розстрілу.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
