Ейфорія

Визначення і загальна характеристика

ЕЙФОРІ́Я (від грец.  — добре і ϕορἐω — пере­ношу) — стійкий не виправ­даний обʼєктивними умовами стан, для якого характерні під­несений на­стрій, оптимізм, бадьорість, від­чу­т­тя необмеженості можливостей. Може також виявлятися у від­чу­т­тях роз­слабленості, задоволеності, без­турботності, благополуч­чя, особливої душев. рівноваги. При ній часто спо­стерігають рухове по­жвавле­н­ня, багатослівність, іноді — психомоторні поруше­н­ня. Будучи субʼєктивно приємною для людини, Е. є шкідливим станом з психол. (певною мірою спричиняє від­ключе­н­ня від реальності) та мед. (може виникати в результаті наркот. й алкогол. спʼяні­н­ня чи впливу ін. хім. речовин на головний мозок, внаслідок шоку від фіз. або психол. травми) по­глядів. Серед ін. причин Е. — олігофренія, ураже­н­ня лобових часток мозку, псих. роз­лади. Пере­більшена Е. характерна для манії і гіпоманії. Часто Е. виникає у початк. період тяжкого душев. роз­ладу та при деяких гострих інфекц. захворюва­н­нях, іноді — у здорових людей під час пере­жива­н­ня почу­т­тя великої радості. У медицині термін використовують також для по­значе­н­ня гарного самопочу­т­тя хворого, що не від­повід­ає сер­йозності та небезпеці його захворюва­н­ня.

О. М. Кокун

Завантажити статтю