ЕКОДИЗА́ЙН — галузь комплексної дизайнерської діяльності з прагне­н­ням до реалізації зближе­н­ня в проектованих обʼєктах вимог довкі­л­ля та культури, що викликає необхідність врахува­н­ня набутих цін­ностей у сфері взаємовід­носин людини з природою, досягне­н­ня оптимального спів­від­ноше­н­ня. Від­бувається зниже­н­ня середовища та культури, виникає концепція зли­т­тя архітектури, пром. дизайну, візуал. комунікацій, ужитк. та образотвор. видів мистецтва. Іноді це називають «середовищним мистецтвом» — дизайном архіт. середовища. Концепція такого по­єд­на­н­ня до­зволяє в образі предметно-просторового середовища та його елементів від­творювати цін­ності поперед. поколінь на основі збереже­н­ня невід­новлюв. природ. ресурсів. й обач. від­ноше­н­ня до культур. на­дбань людства. В «екол». худож. проектуван­ні пром. виробів значну увагу приділяють екол. аспектам виробництва та функціонува­н­ня обʼєкта: його матеріально- та енергоємність, без­печність для довкі­л­ля, можливість утилізації. В екологічно чистих обʼєктів має бути від­сутнім негатив. вплив на середовище, наявний психол. комфорт (візуал. гармонія з довкі­л­лям). В Е. особливе місце від­ведено концептуал., прогностич. роз­робкам. Враховують регіон. особливості міського та сільс. середовищ (просторово-часова організація, тип роз­селе­н­ня, структурні взаємозвʼязки споруд, місць праці та масових комунікацій, предметне наповне­н­ня середовища тощо. До Е. зараховують знахідки архіт. біоніки, яка за­стосовує природні структури як прототипи кон­структив. і функціон. рішень, у якості джерела метафор та містифікацій. Див. також Архітектура ландшафтна, Садово-паркове мистецтво.