ЕКОЛОГІ́ЧНА ФІЗІОЛО́ГІЯ — роз­діл фізіології, що ви­вчає вплив на функції тварин і людини умов жит­тєдіяльності в різних фізико-гео­графічних зонах, у різні періоди року, доби тощо, а також фізіологічні основи адаптації до природних чин­ників. Е. ф. тісно повʼязана з екологією, фізіологією тварин, етологією, віковою та еволюц. фізіологією, при ви­вчен­ні людини — з кліматофізіологією, фізіологією праці та спорту. Досліджує всі рівні фізіол. інтеграції: надорганізмений (популяц.), організмений, орган­ний та систем., клітин. та субклітин. (молекуляр.). В Е. ф. людини за­стосовують клін. та електрофізіол. лабораторні методи, зокрема радіотелеметрію. Формува­н­ня адаптації досліджують шляхом ізоляції організму від певних чин­ників середовища (штучне вирощува­н­ня та вихова­н­ня), порівня­н­ня параметрів фізіол. реакцій близьких у системат. від­ношен­ні видів з різними екол. характеристиками, напр., арктич., тропіч., пустельних, наземних. У ви­вчен­ні сенсор. систем, сигналізації, ехолокації та локації, звʼязків між організмами Е. ф. використовує дані заг. фізіології та біо­хімії. Вона є основою практ. заходів з про­гнозува­н­ня масових роз­множень шкідників (гризунів, комах), акліматизації корис. видів тварин, людини у звʼязку з освоє­н­ням нових клімат. р-нів (високі широти, високогірʼя, пустелі), ра­йонува­н­ня с.-г. тварин; ви­вчає фізіол. характеристики, що ви­значають спрямованість реакцій при­стосува­н­ня у різних тварин певних регіонів. До таких характеристик на різних рівнях філогенезу від­носять механізми економії води у пустельних та осмотич. регуляції у пустельних, напів­водних і водних тварин, енергетику організму та окремих його систем (висока у пн. широтах та низька в азидній і тропіч. зонах) тощо.

Від 1920-х рр. за кордоном фахівці у галузі Е. ф. працювали в таких напрямах: порівнял. фізіологія диха­н­ня та мʼязової діяльності, вплив низького атмо­сфер. тиску на дихал. функції крові, адаптація до низьких т-р, екол.-фізіол. при­стосува­н­ня тварин до життя у пустелі, фізіологія праці людини в екс­тремал. умовах Пів­ночі та пустелі. У 1950-х рр. у звʼязку з освоє­н­ням нових територій активізувався роз­виток Е. ф. Створ. низку стаціонарів на високогірних, пустельних та мор. станціях, лаб. при заповід­никах. Від 1970-х рр. її про­блеми ви­вчають у тісному взаємозвʼязку з виріше­н­ням зав­дань охорони довкі­л­ля. Нині актуал. є зʼясува­н­ня впливу вібрації температур. чин­ників на організм людини в цілому та на функції окремих органів.