Екологія міста

ЕКОЛО́ГІЯ МІ́СТА — наука про взаємозвʼязки та взаємодію у часі й просторі міської (її соціальної, технічної, енергетичної, інформаційної, адміністративної під­систем) і природної систем. Ін. назва — урбо­екологія. Сформувалася на базі екології, біо­логії, ботаніки, гео­графії, містобудува­н­ня, наук про Землю, соціології тощо. Обʼєкт ви­вче­н­ня Е. м. — міські біо­геоценози. Е. м. роз­глядає урбанізацію не лише як обʼєктив. істор. процес зро­ста­н­ня ролі міст у роз­витку цивілізації, а й як процес пере­будови всього середовища прожива­н­ня людини. Вона спирається на екол. під­хід, згідно з яким місто є складним організмом у системі звʼязків між елементами, які його утворюють, та «зовн.» соц. середовищем і довкі­л­лям. Урбо­екологія досліджує урболандшафти, зміни природно-простор. ресурсів міста, його ґрунт. покриву, повітр. басейну, поверх­невих і під­зем. вод, рослин. і тварин. світу, різні види за­бруднень. Окремий напрям Е. м. — ви­вче­н­ня популяції людини. Це хоч і є явищем соціальним, з по­гляду популяц. екології являє собою таку, яка протягом свого життя пере­міщується з однієї екол. ніші в іншу (житло, місце роботи, транс­порт, рекреація тощо). З роз­витком процесів урбанізації та зро­ста­н­ням від­чуже­н­ня довкі­л­ля міська людина повин­на включати нові адаптивні (фізіол., психол., соц.) механізми, які не є без­межними. Усі живі організми міського середовища, що оточують людину, мають також при­стосовуватись до зміни його умов.

Літ.: Екология города. К., 2000; Кучерявий В. П. Урбо­екологія. Л., 2002; Маслов Н. В. Градостроительная экология. Москва, 2002; Тетиор А. Н. Городская экология: Учеб. пособ. Москва, 2006.

В. П. Кучерявий

Завантажити статтю