Економіка ринкова

ЕКОНО́МІКА РИ́НКОВА  — одна з форм організації економіки. За Е. р. продукт виробляють з метою продажу (він стає товаром), на ринках взаємодіють вільні виробники та споживачі, панують відносини та зв’язки товар. виробництва. Відтак природу, екон. зміст, функції і структуру ринк. госп. системи визначає товарне виробництво, його принципи та закони. При цьому ринок розглядають як інститут або механізм, що зводить покупців (представників попиту) та продавців (постачальників) окремих товарів і послуг, становить набір взаємозв’язків, процес конкурент. торгів.

В істор. розвитку Е. р. прийшла на зміну натурал. госп-ву, що панувало в умовах рабовласниц. і феодал. способів виробництва, однак як форма організації економіки вона далеко не бездоганна, її прояви та наслідки суперечливі як у нар.-госп. сфері, так і у сферах соц. відносин й охорони довкілля. В екон. літературі це поняття часто ототожнюють з поняттями «ринок», «ринк. госп-во», «ринк. організація виробництва». Гол. передумовою Е. р. є вільне підприємництво, характер. рисами — домінування різних видів приват. власності та наявність відповід. ринк. форм (індивідуал.-труд. діяльність, кооперативи, орендні підприємства, фермер. господарства, держ. підприємства, колективні господарства, нар. підприємства, АТ, малі підприємства, корпорації, об’єднання, госп. товариства, асоц., консорціуми, спільні підприємства та ін.), методів і важелів; панування конкрет. екон. інтересів; організація рац. господарювання; екон. відособленість (повна екон. самостійність і відповідальність) товаровиробників; панування еквівалент. (економічно справедливих) зв’язків і договір. відносин між господарюючими суб’єктами; ринк. ціноутворення; розвиненість ринк. інфраструктури. Суб’єктами Е. р. виступають фіз. і юрид. особи (госп. суб’єкти), а також держава, об’єднані єдиним ринк. простором країни (ринки товарів, капіталу, праці, послуг, інформації) на основі механізму конкуренції. Існують різні моделі Е. р., формування яких на сучас. етапі залежить від багатьох екон. і неекон. чинників, серед них — соціально орієнтов., екосоц., розвинена Е. р., ринк. змішана економіка, т. зв. нова економіка (розвивається на базі сучас. інформ.-комунікац. й ін. високих технологій). Європ. модель екосоц. Е. р., що нині представлена майже у кожній програмі консерватив., с.-д. і ліберал. партій провід. країн ЄС, є сучас. європ. реалізацією концепції сталого розвитку та може слугувати стратег. орієнтиром для України. Ця доктрина офіційно закріплена ЄС 2001 з прийняттям «Стратегії сталого розвитку Європейського Союзу», яка визначає заг. вектор змін на рівні політики й законодавства ЄС загалом і його країн-чл. Екосоц. Е. р. і сталий розвиток суспільства ґрунтуються на органіч. поєднанні екон. ефективності, соц. справедливості та ресурсно-екол. збалансованості. В екон. науці не існує єдиної думки щодо необхідності держ. регулювання Е. р. Так, класики екон. теорії (А. Сміт, Д. Рікардо) наголошували на її саморегулювал. характері, натомість Дж. Кейнс виступав за необхідність держ. регулювання, зумовленого об’єктивно притаман. державі екон. функціями. Світ. практика засвідчила доцільність здійснення останнього шляхом застосування державою стосовно суб’єктів господарювання правових (надання правових гарантій вільного підприємництва, включаючи гарантії права на майно, вироблену продукцію, вільний вибір партнерів, здійснення експортно-імпорт. операцій, самост. використання прибутку) й екон. (бюджетно-податк. і грошово-кредит. через податки та податк. пільги, кредити, квоти, ліцензії, санкції, дотації) важелів, встановлення чесних ринк. правил (регулювання зовн.-екон. і валют. відносин, боротьба з інфляцією та безробіттям) й мін. соц. стандартів (збереження прожитк. мінімуму найменш захищеним верствам суспільства, держ. гарантії з оплати найманої праці, індексація грош. прибутків насел., підтримка життєвого рівня малозабезпечених громадян та сімей з дітьми тощо), контролю правозастосов. практики, макроекон. стабілізації (держ. діяльності, спрямов. на забезпечення екон. зростання, повної зайнятості й стабіл. рівня цін), формування системи екон. інститутів держ. упр., проведення антимонопол. політики й сприяння розвиткові ринк. конкуренції, забезпечення вільного доступу кожного чл. суспільства до будь-яких видів екон. діяльності, фінансування держ. сектору і соц. сфери, прямого інвестування у вироб. об’єкти, стимулювання ділової й інвестиц. активності та ін. Однак держ. втручання в Е. р. не має бути гіпертрофов. (повинно носити обмежений характер) і у різних країнах світу здійснюватися не за єдиним шаблоном, а відрізнятися за ступ., формами, методами. Правова основа держ. регулювання економіки — законодавчі й нормативні акти, що визначають формування та функціонування елементів ринк. господарства.

Прийняті 1990 концепція і програма переходу УРСР до Е. р. базувалися на положеннях Декларації про держ. суверенітет України та Закону «Про економічну самостійність Української РСР», які створили необхідні передумови для забезпечення влас. політики переходу до Е. р. з метою підвищення життєвого рівня. У зазнач. концепції викладені три осн. моделі переходу до Е. р.: еволюц., «шокової терапії», жорсткого регулювання. Модель еволюц. переходу до ринку, ґрунтуючись на поетап. і поступовому введенні ринк. відносин, припускає надто тривалий шлях переходу в 10–15 р. (в умовах гострої кризи економіки визнано неприйнятним). Модель «шокової терапії», пов’язана з одночас. введенням у дію всіх атрибутів ринку та переведенням економіки на ринк. рейки, на першому етапі призводить до надмір. інфляції, безробіття і падіння виробництва (реал. стан економіки України у той час не дозволив обрати цей шлях). Модель жорсткого регулювання переходу до Е. р. базується на держ. регулюванні цін на найважливіші товари, з одного боку, і прибутків насел. — з іншого. У її основу покладено стимулювання підприємництва та припинення зростання соц. виплат. Така модель вимагає рішучих дій уряду і по суті зберігає неприпустимий із багатьох причин диктат адм.-бюрократ. системи. На підставі цього зроблено висновок, що для УРСР в умовах розбалансування грош. системи, низького тех. рівня вироб. потенціалу, кризового стану всієї економіки найбільш оптимал. буде влас. варіант моделі переходу до ринку. Він має передбачати введення своєї грош. одиниці, прискорення процесу роздержавлення та приватизації власності, створення механізму забезпечення відносно рівних стартових умов для кожного чл. суспільства та гарантії соц. захисту насел., здійснення такої держ. кредитно-фінанс. і цінової політики, яка стимулює розвиток виробництва товарів нар. споживання, розширення послуг населенню.

1 грудня 2005 ЄС оголосив про ринк. статус економіки України, 17 лютого 2006 США визнали Україну країною з Е. р., що зробило застосування антидемпінг. заходів проти продукції укр. походження складнішим, а процес проведення розслідувань набагато прозорішим. Крім того, в укр. підприємств з’явилася можливість вимагати перегляду в США існуючих антидемпінг. обмежень на їхню продукцію.

Завантажити статтю