Економіка соціальна
ЕКОНО́МІКА СОЦІА́ЛЬНА — наукові знання про певний тип соціально-економічного устрою. Засн. цього наук. напряму, переважно австр. і нім. вчені, під Е. с. розуміли поєднання принципів свободи ринку з принципами соц. компенсації. Саме поняття вперше сформульоване у праці А. Мюллера-Армака «Wirtschaftslenkung und Marktwirtschaft» («Командна економіка і ринкова економіка», 1947). Концепція Е. с. розроблялася як альтернатива централізовано керованій (команд.) і «чистій» ринк. економікам. Вона являла собою концептуал. модель соц.-екон. устрою, побуд. на ідеї поєднання екон. ефективності як наслідку дії ринк. сил і соц. компромісу. Така модель повинна була забезпечити рівновагу між особистою свободою та соц. справедливістю, свободою конкуренції і соц. рівністю. Типологія соц.-екон. систем базується на визначенні, хто є плануючою інстанцією у прийнятті екон. рішень: якщо багато суб’єктів планують автономно — ринк. економіка, якщо планує одна інстанція — централізовано керована економіка. Концепція Е. с., на відміну від неминучої заміни одного соц.-екон. порядку ін. (істор. детермінізм марксизму), пропонує розширений порядок людського співробітництва (Ф. фон Хаєк), базований на етично-ціннісних основах (принципи індивідуальності, солідарності та субсидіарності) й структуров. системі порядків (конкурент., грош., соц.). Теор. концепцію розробили австр. і нім. вчені-«ордоліберали» (економісти, соціологи, філософи, теологи) у 1930–40-і рр. Практичне її втілення відбулося у повоєн. Німеччині під керівництвом вченого і громад. діяча Л. Ерхарда. Він здійснив комплексну реформацію (екон., грош., соц.) централізовано керованої економіки фашист. типу в соц.-орієнтов., держ.-регульов., ринк. економіку. Ця реформація отримала назву «нім. екон. диво», а книга Л. Ерхарда «Wohlstand für Alle» («Добробут для всіх», Дюссельдорф, 1957) перекладена багатьма мовами світу.
На відміну від марксист. доктрини, спростованої життям, теор. концепція Е. с. практично втілена (що є єдиним критерієм істини) у багатьох країнах світу. Водночас прибічники концепції розглядають її не як закриту і догматичну, а як відкриту і динамічну. Її відкритість полягає у тому, що для розв’язання конкрет. проблем, виходячи з небагатьох суспільно визнаних осн. цінностей, потрібно розробляти і втілювати у життя цілком конкретні інституції та правила екон. і соц. поведінки. Соц.-екон. політика повинна постійно коригувати усталені способи вирішення проблем у світлі нових теор. здобутків та емпірич. досвіду. Е. с. — динам. модель, у межах якої необхідно знаходити нові рішення щодо нівелювання напруженості між забезпеченням якомога більшої екон. свободи та потребою адекват. соц. компенсації для широких верств населення. В Україні проблеми Е. с. досліджують фахівці Наук.-метод. центру «Соціальна економіка» Держ. академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України (Київ).
Рекомендована література
- A. G. Anderton. An Introduction to Social Economics. 1980;
- 1984;
- Єременко В. Г. Основи соціальної економіки. К., 1996;
- 2003;
- 2006;
- Соціальна ринкова економіка: основні орієнтири для України. К., 2003;
- 2006;
- Еременко В. Социальная экономика в концепции эволюции социально-экономических систем // ЭУ. 2008. № 12.
Завантажити статтю
