Економіка тіньова

Визначення і загальна характеристика

ЕКОНО́МІКА ТІНЬОВА́ — господарська, комерційна та економічна діяльність, здійснювана поза державним обліком і контролем. Е. т., як складне системне соц.-екон. явище, охоплює всі сфери жит­тєдіяльності держави та су­спільства і включає процеси виробництва, роз­поділу, обміну, спожива­н­ня товарів та послуг (не враховані офіц. статистикою і не оподатковані). В екон. і правовій літ-рах на по­значе­н­ня такої діяльності використовують й ін. терміни: «неофіц. економіка», «таємна економіка», «контр­економіка», «паралел. ринок», «чорний ринок» тощо. Роз­різняють також облічену економіку — екон. діяльність, не від­биту в звітності екон. агентів, але обраховану статистикою шляхом спец. дорозрахунків, і неврах. — екон. діяльність, не від­ображену в звітах і остаточ. статист. даних. У широкому ро­зумін­ні до Е. т. від­носять усі види неврах., нерегламентов., прихов. і закон­спіров. екон. діяльності незалежно від того, протиправні вони чи ні; у вузькому — виключно ті, які за своїм змістом є протиправними або су­спільно небезпечними. Осн. різновиди Е. т.: неформал. економіка (економіка самозабезпече­н­ня) — діяльність, не обмежена і не заборонена законодавчо; іл­легал. економіка — звич. екон. діяльність поза межами законодав. поля (уникне­н­ня оподаткува­н­ня, контрабанда, корупція, поруше­н­ня валют. законодавства та ін.); під­піл. економіка («чорний ринок») — діяльність у сферах і галузях, прямо заборонених законом (торгівля зброєю, наркотич. засобами, людьми тощо); кримінал. економіка — повʼязана з незакон. заволоді­н­ням майновими і немайновими правами на власність (зокрема роз­бій, крадіжки, вимага­н­ня, шахрайство).

Як сусп. явище Е. т. притаман­на усім країнам незалежно від моделі та рівня їх соц.-екон. роз­витку. Вона зʼявилася із виникне­н­ням державності і є адекват. реакцією індивіда на сусп. контроль. Системі соц.-екон. від­носин у «тіньовому» секторі економіки притаман­ні значно більша складність і різноманітність типів та форм. Е. т. якісно неоднорідна як за своїми структур. складовими, так і за кінц. наслідками їх впливу на соц.-екон. процеси та від­носини. Економісти країн Заходу виділяють три умовно позитивні функції Е. т. у ринк. госп-ві: «екон. змаще­н­ня» — згладжува­н­ня пере­падів в екон. конʼюнктурі за допомогою пере­розподілу ресурсів між легал. і Е. т. (коли легал. економіка пере­живає кризу, вироб. ресурси не втрачаються, а пере­розподіляються в Е. т., повертаючись у легал. після заверше­н­ня кризи); «соц. амортизатор» — помʼякше­н­ня небажаних соц. протиріч (зокрема неформал. зайнятість полегшує матеріал. становище незаможних); «вбудований стабілізатор» — Е. т. підживлює своїми ресурсами легал. (неофіц. доходи використовують для закупівлі товарів і послуг в легал. секторі, «від­миті» злочин­ні капітали обкладають податком тощо). Однак загалом вплив Е. т. на су­спільство швидше негатив., ніж позитивний. З одного боку, від­бувається антисоц. пере­розподіл доходів су­спільства на користь від­носно нечислен. привіле­йов. груп (бюрократів, організов. злочин­ності), що зменшує добробут усього су­спільства, з ін. — руйнується система централізов. упр. економікою. Найбільш обʼєктив. чин­ником виникне­н­ня Е. т. є наявність неперебор. протиріч­чя між обʼєктив. екон. законами і їх від­ображе­н­ням у правових нормах. При цьому вона має більш роз­винені адаптивні здатності до без­перервно мінливих жит­тєвих умов, ніж економіка офіційна. Екон. під­ґрунтя Е. т. — суперечності між зростаючими потребами субʼєктів господарюва­н­ня та обмеженими можливостями легал. сусп. виробництва. Мас­штаби екон. «тінізації» зростають внаслідок включе­н­ня у процес роз­поділу власності таких обʼєктів, як земля, стратег. засоби виробництва, інфра­структурні галузі, природні родовища, водні ресурси тощо; по­глибле­н­ня роз­риву традиц. госп. звʼязків і товарно-грош. від­носин під­приємств і тер., мас­штабува­н­ня непомір. бартеризації екон. від­носин; недо­стат. і недосконалого норматив. забезпече­н­ня екон. сфери, слабкої і неефектив. системи держ. обліку та контролю; швидкої і недо­статньо ефектив. реорганізації структури виконав. влади; наявності потуж. фіскально-податк. пресу; високої динаміки зро­ста­н­ня кількості кримінал. структур і їх від­носно без­кар. діяльності, інтеграції організов. злочин­ності із субʼєктами легітим. екон. діяльності; слабкості механізмів су­спільно-правового захисту громадян і під­приємств від екон. зазіхань та силового тиску з боку злочин. угруповань, неефектив. дії системи попередже­н­ня, нед­опуще­н­ня чи сут­тєвого обмеже­н­ня можливостей встановле­н­ня контролю за діяльністю легал. бізнесу та мас­штаб. проявів здирництва з боку мафіозно-кримінал. структур; майже повної правової незахищеності субʼєктів екон. діяльності від зло­вживань, утисків, протидії та дис­кримінац. вимог з боку не­профес. чиновників держ. апарату на всіх його функціонал. рівнях; від­сутності досконалого, стабіл. і збалансов. законодавства, яке б максимально чітко регламентувало та процедурно забезпечувало потреби й узгодже­н­ня інтересів субʼєктів екон. діяльності; пошире­н­ня правового нігілізму пред­ставників влад. структур, а також більшості насел. країни; посиле­н­ня між­держ. інтеграції кримінал.-тіньових секторів економіки і субʼєктів (спільнот), що за­ймаються тіньовою екон. діяльністю; подальша інтернаціоналізація кримінал.-тіньових від­носин тощо. Системні властивості Е. т.: загальність (є в усіх країнах світу), цілісність (не зводиться до простого обʼ­єд­на­н­ня елементів, сукупності негатив. ознак або певних видів екон. діяльності чи сукупності екон. від­носин), рівновага з зовн. середовищем (взаємодія з нею через тісне пере­плете­н­ня з офіц. економікою), структурність (наявність звʼязків всередині Е. т.), ієрархічність (роз­ташува­н­ня її частин і елементів як цілого в порядку від вищого до нижчого), здатність до самоорганізації та без­перерв. роз­витку, цілеспрямованість і універсальність механізмів функціонува­н­ня, присутність у Е. т. двох протилеж. начал — кон­структив. і де­структивного.

Складність виміру мас­штабів Е. т. зумовлена тим, що її легко виявити, однак важко точно обрахувати. На­прикінці 1970-х — на поч. 1980-х рр. парламенти й уряди низки країн створили спец. робочі групи для систем. ви­вче­н­ня Е. т. В Україні від­діл екон. без­пеки та детінізації економіки Департаменту екон. стратегії Міністерства економіки регулярно готує аналіт. матеріали «Тенденції тіньової економіки в Україні», де пред­ставлений аналіз схильності Е. т. (її обсяги обчислюють з викори­ста­н­ням монетар. і фінанс. методів, методу «витрати населе­н­ня — роз­дрібний товарооборот» та ін.). З метою виключе­н­ня по­двій. врахува­н­ня обсягів економіки, при роз­рахунку рівня Е. т. із заг. рівня тіньового сектору вираховують 17,3 %, що дораховує Держ­ком­стат до величини ВВП. За оцінками Міністерства економіки України, 2007 рівень Е. т. становив 32 % від офіц. ВВП. За даними Центру дослідж. корпоратив. від­носин, найбільш поширеними видами тіньової діяльності в Україні є т. зв. оптимізація податків (93,3 %), про­ституція (33,3 %), торгівля наркотиками (33,3 %), азартні ігри (20 %), праця нелегал. мі­грантів (20 %). До поширених видів тіньової діяльності учасники дослідж. також від­несли «зарплати у конвертах», незакон­не поверне­н­ня податку на до­дану вартість і пере­веде­н­ня грош. маси із без­готівк. у готівк. обіг.

Літ.: Мандибура В. О. Тіньова економіка як обʼєкт системного наукового дослідже­н­ня. К., 1998; Ечмаков С. М. Теневая экономика: анализ и моделирование. Москва, 2004; Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації. К., 2006; Антипов В. І. Тіньова економіка та економічна злочин­ність: світові тенденції, українські реалії та правові засоби контролю (теоретико-методологічне узагальне­н­ня). В., 2006.

О. І. Барановський

Завантажити статтю