Економіка тіньова
ЕКОНО́МІКА ТІНЬОВА́ – господарська, комерційна та економічна діяльність, здійснювана поза державним обліком і контролем. Е. т., як складне системне соц.-екон. явище, охоплює всі сфери життєдіяльності держави та суспільства і включає процеси виробництва, розподілу, обміну, споживання товарів та послуг (не враховані офіц. статистикою і не оподатковані). В екон. і правовій літ-рах на позначення такої діяльності використовують й ін. терміни: «неофіц. економіка», «таємна економіка», «контрекономіка», «паралел. ринок», «чорний ринок» тощо. Розрізняють також облічену економіку — екон. діяльність, не відбиту в звітності екон. агентів, але обраховану статистикою шляхом спец. дорозрахунків, і неврах. — екон. діяльність, не відображену в звітах і остаточ. статист. даних. У широкому розумінні до Е. т. відносять усі види неврах., нерегламентов., прихов. і законспіров. екон. діяльності незалежно від того, протиправні вони чи ні; у вузькому — виключно ті, які за своїм змістом є протиправними або суспільно небезпечними. Осн. різновиди Е. т.: неформал. економіка (економіка самозабезпечення) — діяльність, не обмежена і не заборонена законодавчо; іллегал. економіка — звич. екон. діяльність поза межами законодав. поля (уникнення оподаткування, контрабанда, корупція, порушення валют. законодавства та ін.); підпіл. економіка («чорний ринок») — діяльність у сферах і галузях, прямо заборонених законом (торгівля зброєю, наркотич. засобами, людьми тощо); кримінал. економіка — пов’язана з незакон. заволодінням майновими і немайновими правами на власність (зокрема розбій, крадіжки, вимагання, шахрайство).
Як сусп. явище Е. т. притаманна усім країнам незалежно від моделі та рівня їх соц.-екон. розвитку. Вона з’явилася із виникненням державності і є адекват. реакцією індивіда на сусп. контроль. Системі соц.-екон. відносин у «тіньовому» секторі економіки притаманні значно більша складність і різноманітність типів та форм. Е. т. якісно неоднорідна як за своїми структур. складовими, так і за кінц. наслідками їх впливу на соц.-екон. процеси та відносини. Економісти країн Заходу виділяють три умовно позитивні функції Е. т. у ринк. госп-ві: «екон. змащення» — згладжування перепадів в екон. кон’юнктурі за допомогою перерозподілу ресурсів між легал. і Е. т. (коли легал. економіка переживає кризу, вироб. ресурси не втрачаються, а перерозподіляються в Е. т., повертаючись у легал. після завершення кризи); «соц. амортизатор» — пом’якшення небажаних соц. протиріч (зокрема неформал. зайнятість полегшує матеріал. становище незаможних); «вбудований стабілізатор» — Е. т. підживлює своїми ресурсами легал. (неофіц. доходи використовують для закупівлі товарів і послуг в легал. секторі, «відмиті» злочинні капітали обкладають податком тощо). Однак загалом вплив Е. т. на суспільство швидше негатив., ніж позитивний. З одного боку, відбувається антисоц. перерозподіл доходів суспільства на користь відносно нечислен. привілейов. груп (бюрократів, організов. злочинності), що зменшує добробут усього суспільства, з ін. — руйнується система централізов. упр. економікою. Найбільш об’єктив. чинником виникнення Е. т. є наявність неперебор. протиріччя між об’єктив. екон. законами і їх відображенням у правових нормах. При цьому вона має більш розвинені адаптивні здатності до безперервно мінливих життєвих умов, ніж економіка офіційна. Екон. підґрунтя Е. т. — суперечності між зростаючими потребами суб’єктів господарювання та обмеженими можливостями легал. сусп. виробництва. Масштаби екон. «тінізації» зростають внаслідок включення у процес розподілу власності таких об’єктів, як земля, стратег. засоби виробництва, інфраструктурні галузі, природні родовища, водні ресурси тощо; поглиблення розриву традиц. госп. зв’язків і товарно-грош. відносин підприємств і тер., масштабування непомір. бартеризації екон. відносин; недостат. і недосконалого норматив. забезпечення екон. сфери, слабкої і неефектив. системи держ. обліку та контролю; швидкої і недостатньо ефектив. реорганізації структури виконав. влади; наявності потуж. фіскально-податк. пресу; високої динаміки зростання кількості кримінал. структур і їх відносно безкар. діяльності, інтеграції організов. злочинності із суб’єктами легітим. екон. діяльності; слабкості механізмів суспільно-правового захисту громадян і підприємств від екон. зазіхань та силового тиску з боку злочин. угруповань, неефектив. дії системи попередження, недопущення чи суттєвого обмеження можливостей встановлення контролю за діяльністю легал. бізнесу та масштаб. проявів здирництва з боку мафіозно-кримінал. структур; майже повної правової незахищеності суб’єктів екон. діяльності від зловживань, утисків, протидії та дискримінац. вимог з боку непрофес. чиновників держ. апарату на всіх його функціонал. рівнях; відсутності досконалого, стабіл. і збалансов. законодавства, яке б максимально чітко регламентувало та процедурно забезпечувало потреби й узгодження інтересів суб’єктів екон. діяльності; поширення правового нігілізму представників влад. структур, а також більшості насел. країни; посилення міждерж. інтеграції кримінал.-тіньових секторів економіки і суб’єктів (спільнот), що займаються тіньовою екон. діяльністю; подальша інтернаціоналізація кримінал.-тіньових відносин тощо. Системні властивості Е. т.: загальність (є в усіх країнах світу), цілісність (не зводиться до простого об’єднання елементів, сукупності негатив. ознак або певних видів екон. діяльності чи сукупності екон. відносин), рівновага з зовн. середовищем (взаємодія з нею через тісне переплетення з офіц. економікою), структурність (наявність зв’язків всередині Е. т.), ієрархічність (розташування її частин і елементів як цілого в порядку від вищого до нижчого), здатність до самоорганізації та безперерв. розвитку, цілеспрямованість і універсальність механізмів функціонування, присутність у Е. т. двох протилеж. начал — конструктив. і деструктивного.
Складність виміру масштабів Е. т. зумовлена тим, що її легко виявити, однак важко точно обрахувати. Наприкінці 1970-х — на поч. 1980-х рр. парламенти й уряди низки країн створили спец. робочі групи для систем. вивчення Е. т. В Україні відділ екон. безпеки та детінізації економіки Департаменту екон. стратегії Міністерства економіки регулярно готує аналіт. матеріали «Тенденції тіньової економіки в Україні», де представлений аналіз схильності Е. т. (її обсяги обчислюють з використанням монетар. і фінанс. методів, методу «витрати населення — роздрібний товарооборот» та ін.). З метою виключення подвій. врахування обсягів економіки, при розрахунку рівня Е. т. із заг. рівня тіньового сектору вираховують 17,3 %, що дораховує Держкомстат до величини ВВП. За оцінками Міністерства економіки України, 2007 рівень Е. т. становив 32 % від офіц. ВВП. За даними Центру дослідж. корпоратив. відносин, найбільш поширеними видами тіньової діяльності в Україні є т. зв. оптимізація податків (93,3 %), проституція (33,3 %), торгівля наркотиками (33,3 %), азартні ігри (20 %), праця нелегал. мігрантів (20 %). До поширених видів тіньової діяльності учасники дослідж. також віднесли «зарплати у конвертах», незаконне повернення податку на додану вартість і переведення грош. маси із безготівк. у готівк. обіг.
Літ.: Мандибура В. О. Тіньова економіка як об’єкт системного наукового дослідження. К., 1998; Ечмаков С. М. Теневая экономика: анализ и моделирование. Москва, 2004; Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації. К., 2006; Антипов В. І. Тіньова економіка та економічна злочинність: світові тенденції, українські реалії та правові засоби контролю (теоретико-методологічне узагальнення). В., 2006.
О. І. Барановський
Рекомендована література
- Мандибура В. О. Тіньова економіка як об’єкт системного наукового дослідження. К., 1998;
- Ечмаков С. М. Теневая экономика: анализ и моделирование. Москва, 2004;
- Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації. К., 2006;
- Антипов В. І. Тіньова економіка та економічна злочинність: світові тенденції, українські реалії та правові засоби контролю (теоретико-методологічне узагальнення). В., 2006.
О. І. Барановський
Наука і вчення 
