Економіка торгівлі

ЕКОНО́МІКА ТОРГІ́ВЛІ — галузь економічної науки, що ви­вчає про­блеми ефективного викори­ста­н­ня обмежених виробничих ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових) у сфері товарного обміну для максимального задоволе­н­ня сукупного попиту на внутрішньому ринку національної економіки. Вироб. ресурси у сфері товар. обміну використовують власники товарів для здійсне­н­ня торг. діяльності на ринку, що складається з актів купівлі-продажу товарів та операцій неторг. характеру — їх реклами, транс­портува­н­ня, пакува­н­ня, сортува­н­ня, фасува­н­ня, комплектува­н­ня асортименту, зберіга­н­ня та ін. Технології здійсне­н­ня цих операцій досліджують торг.-технол. дисципліни (товаро­знавство, маркетинг, логістика, складське і тарне госп-во тощо) і частково регулює держава через закони та нормативні акти. Держ. регулюва­н­ня спрямоване на гарантува­н­ня без­пеки спожива­н­ня товарів, що пере­бувають в обігу на внутр. ринку країни. Е. т. ви­вчає ефективність викори­ста­н­ня вироб. ресурсів шляхом аналізу результатів торг. діяльності юрид. і фіз. осіб, які на товар. ринках діють у ролях по­стачальника, продавця, покупця, комітента, комісіонера, конси­гнанта, консигнатора, посередника, торг. агента, пред­ставника, дилера. Їхню діяльність групують за двома видами: оптова та роз­дрібна торгівля. Оптова торгівля — вид екон. діяльності у сфері товар. обміну, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами по­ставки партіями для подальшого їх продажу кінц. споживачеві через роз­дрібну торгівлю або для вироб. спожива­н­ня та на­да­н­ня повʼязаних з цим торг. послуг. Найбільш вагомі серед них: закупівля й роз­шире­н­ня асортименту товарів для роз­дріб. торговців, зберіга­н­ня і сортува­н­ня товар. запасів; на­да­н­ня товар. кредиту, цінової, конʼюнктур. та ін. комерц. інформації для покупців і виробників оптових партій товарів. Роз­дрібна торгівля — вид екон. діяльності у сфері товар. обміну, повʼязаної з купівлею-продажем товарів кінц. споживачеві й на­да­н­ням йому послуг щодо при­дба­н­ня, транс­портува­н­ня, викори­ста­н­ня та ремонту товарів. В Україні субʼєкти господарюва­н­ня, що забезпечують пере­продаж (продаж без пере­робле­н­ня) будь-яких товарів і на­да­н­ня послуг, повʼязаних із торгівлею товарами згідно з нац. класифікацією видів екон. діяльності, що від­повід­ає класифікації ЄС, утворюють торг. галузь. Вона обʼ­єд­нує торгівлю автомобілями та мотоциклами, їх тех. обслуговува­н­ня і ремонт, оптову торгівлю та посередництво у ній, роз­дрібну торгівлю, ремонт побут. виробів і предметів особистого вжитку.

Для ви­вче­н­ня результатів торг. діяльності субʼєктів господарюва­н­ня на ринку Е. т. використовує методи мікро- та макро­аналізів. За допомогою мікро­аналізу ви­вчають вплив на результативність торг. діяльності фіз. і юрид. осіб таких чин­ників, як конʼюнктура ринку, ризики здійсне­н­ня торг. діяльності (конкуренція, ринк. влада, держ. регулюва­н­ня та ін.), альтернативні стратегії її роз­витку тощо. Для оцінки результатів торг. діяльності використовують показники: валові доходи під­приємства торгівлі; його витрати обігу; величина прибутків, рентабельності, активів, капіталу; інвестиц. діяльність; фінанс. стан та ін. Мікро­аналіз торг. діяльності є аналіт. основою для вибору оптимал. стратегії роз­витку під­приємства на ринку, під­вище­н­ня рівня його конкуренто­спроможності. За допомогою макро­аналізу досліджують результати функціонува­н­ня торг. галузі, закономірності її роз­витку, вплив на від­творюв. процеси у нац. економіці під дією екон. чин­ників, осн. серед яких — обсяг товар. ринку; спожив., інвестиц. і держ. витрати, ціни на нац. та імпорт­ні вироб. ресурси, продуктивність праці у галузі, правові норми (податки з під­приємств торгівлі, держ. регулюва­н­ня цін на торг. послуги); рівень цін на товар. ринках; роз­виток інфра­структури (транс­порт., склад. господарства, фінанс.). Торг. галузь ви­вчають як таку, де надають послуги для споживачів внутр. і зовн. ринків, що є критерієм для її поділу на два сегменти — внутр. та зовн. торгівля. Складова частина макро­аналізу — система екон. показників результативності функціонува­н­ня торг. галузі: частка галузі у структурі ВВП; обсяг, структура, швидкість товарообороту, зокрема зовн.-торг.; гео­графія торгівлі, величина товар. запасів галузі, її забезпеченість обʼєктами оптової та роз­дріб. торгівлі, склад. господарства; інвестиц. діяльність у галузі; фінанс. результат під­приємств торгівлі тощо. Їх роз­рахунок у пере­важній більшості країн здійснюють на основі даних статист. спо­стережень за торг. діяльністю юрид. осіб, від­окремлених під­роз­ділів юрид. осіб, фіз. осіб. Макро­аналіз є аналіт. основою для формува­н­ня екон. політики держави щодо регулюва­н­ня внутр. і зовн. ринків торг. послуг.

Обʼєктивні істор. умови для становле­н­ня сучас. Е. т. виникли з появою на поч. 18 ст. у нац. економіках роз­винутих країн світу спеціалізов. торг. посередників у сучас. їх ро­зумін­ні (підпр-в торгівлі). На­ступ. етапом роз­витку торг. галузі стало формува­н­ня у ній двох видів діяльності — оптової та роз­дріб. торгівлі. Структура торгівлі на основі цих видів діяльності склалась у 2-й пол. 19 ст. Впродовж 20 ст. торгівля у роз­винутих країнах пере­творилася в індустріально організов. галузь, що включала дрібні, середні та великі під­приємства з механізов. або автоматизов. торг.-технол. процесами й управлін. операціями і мала знач. вплив на зро­ста­н­ня нац. економік. Торг. галузь у нац. економіках роз­вивалася завдяки тому, що сукупні витрати вироб. ресурсів торг. посередників на обслуговува­н­ня процесу товар. обміну завжди менші за ті, яких за­знали б товаровиробники у випадку самост. реалізації своєї продукції кінц. споживачам. Сучасні дослідж. у галузі Е. т. свідчать, що у роз­винутих країн світу частка торг. галузі у структурі ВВП коливається у межах 15–25 %. У 2000–08 в Україні цей показник становив 10–12 %, при цьому в структурі вип. сфери послуг торгівля склала найбільшу частку. Осн. користувачі послуг торгівлі — харч., маш.-буд., нафтопереробна та металург. промисловості. Порівняно з роз­винутими країнами світу, менший вплив торгівлі на зро­ста­н­ня нац. економіки в Україні повʼязаний з обмеженим асортиментом транс­акц. послуг, що надають в галузях оптової та роз­дріб. торгівлі. Це спричинено недосконалістю держ. регулюва­н­ня діяльності монопол. утворень на ринку торг. послуг, знач. роз­витком позамагазин. торгівлі (через кіоски, палатки, ін. малі архіт. форми), нероз­виненістю склад. господарства тощо. Осн. центри дослідж. про­блем Е. т. і під­готовки кадрів у цій сфері: Київ. торг.-екон. університет, Львів. комерц. академія, Донец. університет економіки і торгівлі, Укр. університет фінансів та між­нар. торгівлі, Ін­ститут економіки та про­гнозува­н­ня НАНУ (обидва — Київ).

Завантажити статтю