Економіки промисловості інститут НАНУ

ЕКОНО́МІКИ ПРОМИСЛО́ВОСТІ Інститут НАНУ — науково-дослідна установа, що вивчає фундаментальні та прикладні проблеми економіки промисловості й організації підприємств. Засн. 1959 як Відділ. економіки промисловості Сталін. н.-д. вугіл. інституту (нині Донецьк). Від 1969 — самост. установа із сучас. назвою. Нині у його структурі діють відділи: проблем упр. виробництвом, регулятор. політики і розвитку підприємництва, екон. проблем НТП, фінанс.-екон. проблем використання вироб. потенціалу, екон. проблем моделювання екон. систем, екон. проблем розвитку пром. виробництва, проблем економіки підприємств, перспектив. розвитку паливно-енергет. комплексу, екон. регулювання соц. процесів на виробництві, екон. проблем охорони праці та соц. політики, комп’ютеризації й інформатизації наук. діяльності; лаб. соц.-екон. проблем інновац. розвитку; н.-д. центр інформ. технологій. На базі Дніпроп. відділу створ. Інститут проблем природокористування і екології НАНУ (1991), на базі Відділу екон.-правових проблем — Інститут екон.-правових дослідж. НАНУ (1992). В Інституті працюють 106 н. с., зокрема 2 академік і 1 чл.-кор. НАНУ, 29 д-рів і 73 канд. н. Серед відомих науковців — О. Алимов, К. Татомир, А. Савченко, М. Іванов, М. Чумаченко, О. Амоша, В. Вишневський. Наукові дослідження: держ. упр.; регіон. регуляторна та інновац. політика, міжнар. трансфер знань; стратегія пром. розвитку в контексті сучас. світогосп. трансформацій та його фінанс.-екон. регулювання, моделювання та інформ. технології упр.; соціоекономіка, соц.-екон. проблеми виробництва; теор. та прикладні аспекти мікроекономіки, вироб. менеджмент і корпоративна культура, інновац. забезпечення осн. видів екон. діяльності. Виходить наук.-практ. ж. «Економіка промисловості». Інститут співпрацює з н.-д. установами РАН, Інститутом регіон. дослідж. Університету Зх. Вірджинії (США), Інститутом економіки промисловості (Китай), Відділ. економіки Університету Нью-Брунсвіка (Канада), Госп. академією (Болгарія). Дир.: О. Алимов (1969–73), М. Чумаченко (1973–95), О. Амоша (1996-2021), Ю. Залознова (від 2021).

Завантажити статтю