Електрифікація сільського господарства

ЕЛЕКТРИФІКА́ЦІЯ СІЛЬСЬКО́ГО ГОСПОДА́РСТВА — створе­н­ня й уведе­н­ня в дію електро­енергетичної бази для споживачів у сільських регіонах. Перед­бачає будівництво електро­станцій, ліній електропередачі й транс­форматор. під­станцій для виробництва і транс­портува­н­ня електро­енергії, широке викори­ста­н­ня її для електрифікації й автоматизації вироб. процесів та в побуті сільс. жителів. Електрифікація є одним із вагомих чин­ників НТП у с. госп-ві, важливою умовою створе­н­ня матеріал.-тех. бази галузі, під­вище­н­ня продуктивності праці й культури виробництва, вдосконале­н­ня його техніки і технологій та забезпече­н­ня соц. потреб населе­н­ня.

Станом на 1916 у сільс. регіонах України діяло бл. 20-ти невеликих електро­станцій заг. потуж. до 600 кВт, які використовували пере­важно для освітле­н­ня поміщиц. маєтків. Згідно з ГОЕЛРО Планом, затв. 1920, в Україні перша держ. рай. електро­станція — Штерівська — почала функціонувати 1926, а 1932 завершено будівництво Дні­прогесу. 1940 діяли 173 електро­станції заг. потуж. 3,23 млн кВт. Довжина ліній електропередачі напругою 35 кВ пере­вищувала 4 тис. км. Сформувалися великі енергосистеми («Дні­про­енерго», «Київ­енерго», «Донбас­енерго», «Харків­енерго» та ін.). У довоєн­ні роки електро­енергію в с. госп-ві використовували у побут. цілях (освітле­н­ня приміщень), а також на виробництві для обмолоту і сортува­н­ня зерна, зроше­н­ня, водопо­стача­н­ня, кормо­приготува­н­ня. У с. госп-ві України 1940 спожито 0,15 млрд кВт•год. електро­енергії, зокрема від влас. електро­станцій — бл. 30 %. Станом на цей рік електрифіковано 1311 колго­спів. Окремі обл. мали різний рівень електрифікації госп-в. У Запоріз., Дні­проп. і Сталін. (нині Донец.) обл. питома вага електрифікованих колго­спів складала від­повід­но 20,3, 18,2 і 10,4 %, Черніг., Житомир., Херсон., Сум., Микол. і Полтав.– 1,1–1,6 %, а в Кіровогр. — 0,3 %. Після 2-ї світової війни електро­енергетика України стала потуж. галуз­зю, обʼ­єд­навши ТЕС, ГЕС, АЕС, тепло- і електромережне господарства. 1950 потуж. електро­станцій досягла 3,4 млн кВт, а виробництво електро­енергії — 14,7 млрд кВт•год. Тривала стрімка електрифікація колго­спів, радго­спів, МТС. 1966 заг. довжина сільс. роз­поділ. ліній електропередачі досягла 2 млн км, 65 % електро­енергії с. госп-во отримувало від централіз. систем електропо­стача­н­ня, вартість електро­енергії зменшилася до 1 коп. за 1 кВт•год., що стимулювало збільше­н­ня її спожива­н­ня. На тваринн. і птахівницьких фермах електро­енергію використовували для освітле­н­ня приміщень, дої­н­ня корів і пере­робки молока, напува­н­ня тварин і птиці, заготівлі, зберіга­н­ня й роз­дава­н­ня кормів, вентиляції приміщень, створе­н­ня та під­трима­н­ня за­даних режимів мікроклімату. Широкого за­стосува­н­ня набула електро­енергія у рослин­ництві для очище­н­ня, сортува­н­ня й суші­н­ня зерна, пере­робки і зберіга­н­ня рослин. продукції. До 1970 завершено при­єд­на­н­ня сільс. споживачів електро­енергії до централіз. систем електропо­стача­н­ня. 1990 с.-г. під­приємства України на вироб. потреби викори­стали 19 млрд кВт•год. електро­енергії, електро­озброєність праці зросла від 160 кВт•год. 1960 до 4817 кВт•год.

Для роз­витку сільс. електромереж, під­вище­н­ня надійності та якості електропо­стача­н­ня, зменше­н­ня втрат електро­енергії необхідно будувати в сільс. місцевості мережі 35–110 кВ, а мережі 10 кВ використовувати як роз­поділ. всередині насел. пунктів; скоротити радіус мереж 0,38 кВ за рахунок за­стосува­н­ня щоглових транс­форматор. під­станцій 10/0,4 кВ малої потужності; облаштувати сільс. електромережі при­строями компенсації ре­актив. потужності; вирівнювати добові графіки навантажень електромереж; удосконалити облік спожива­н­ня і втрат електро­енергії тощо. У с. госп-ві України бл. 65 % електро­енергії використовують для електро­привода машин і механізмів, бл. 10 % — для освітле­н­ня. Важливими заходами з енерго­збереже­н­ня є викори­ста­н­ня електро­двигунів з високим коефіцієнтом корис. дії, автоматизація режимів роботи електро­привода, за­стосува­н­ня світлових приладів з газорозряд. лампами й світлодіодами. Зменшують витрати електро­енергії на енергопо­стача­н­ня від­далених від електромереж с.-г. обʼєктів (пасовища, літні табори) за рахунок викори­ста­н­ня енергії сонця та вітру. Водяні геліоколектори забезпечують економію в середньому 400 кВт•год. електро­енергії на рік у роз­рахунку на 1 м² поверх­ні на­гріву. Вітро­електр. установки виробляють за рік екс­плуатації в середньому 100 кВт•год. електро­енергії в роз­рахунку на 1 м² площі обмаху ротора. С.-г. під­приємства України використовують вітро­електр. установки типу АВЕУ-6 потуж. 1–4 кВт та менш потужні установки фірми «WindElektric». Вітромех. установки для водопіді­йма­н­ня типу УВМ-4 мають потуж. 1,6 кВт. Див. також Від­новлювані джерела енергії, Вітроенергетика.

Знач. внесок у виріше­н­ня про­блем Е. с. г. зробили наук. установи, ВНЗи, проект­ні та буд. організації. У 1950-х рр. на базі Укр. НДІ механізації та електрифікації с. господарства (нині Ін­ститут механізації та електрифікації с. господарства УААН, смт Глеваха Васильків. р-ну Київ. обл.) створ. від­діл Е. с. г., що за­ймається об­ґрунтува­н­ням типорозмірів електро­двигунів, АСК технол. процесами на птахівн. фермах, про­блем надійності електрообладна­н­ня, викори­ста­н­ня енергії сонця і вітру в технол. процесах. Крім того, спів­роб. від­ділу ви­вчають причини від­мов електрообладна­н­ня, роз­робляють рекомендації з під­вище­н­ня його екс­плуатац. надійності й ефективності, за­пропонували засоби для ефектив. викори­ста­н­ня освітлювал. установок та забезпече­н­ня мікроклімату в тварин­ниц. приміще­н­нях, електромобіл. засоби для викона­н­ня технол. операцій у спорудах закритого ґрунту тощо. Під­готовку фахівців у галузі Е. с. г. здійснюють Нац. університет біо­ресурсів і природокористува­н­ня України (Київ), Харків. тех. університет с. господарства, Таврій. агротех. академія (Мелітополь), Поділ. аграрно-тех. (Камʼянець-Подільський), Львів. аграр. університети та ін. Науковці цих ВНЗів зробили вагомий внесок у роз­робле­н­ня рац. методів викори­ста­н­ня електро­енергії, під­вище­н­ня надійності та ефективності систем с.-г. електропо­стача­н­ня, викори­ста­н­ня оптич. опроміне­н­ня, створе­н­ня ресурсоощад. інтелектуал. систем упр. мікрокліматом у пташниках, автоном. систем електроживле­н­ня споживачів та ін.

Вирішал. значе­н­ня для Е. с. г. мають проект­ні та буд. організації. 1933 за наказом Раднаркомзему в Києві організовано Укр. між­обл. контору «Сіль­електро». Згодом створ. ін­ститути «Укр­агро­проект», «Укрсіль­енерго­проект» та буд. організації ВАТ «Київсіль­електро» тощо. Започатковано низку наук. напрямів: рац. викори­ста­н­ня електро­енергії в с. госп-ві (С. Бондаренко); за­стосува­н­ня автоматиз. електротехнологій у с. госп-ві (І. Мартиненко); під­вище­н­ня ефективності та надійності сільс. систем електропо­стача­н­ня (В. Синьков); автоматизація стаціонар. технол. процесів та створе­н­ня мікроклімату в тварин­ниц. приміще­н­нях (Г. Кістень); енерго­збереже­н­ня, викори­ста­н­ня від­новлюваних джерел енергії (Б. Драганов). Про­блеми Е. с. г. висвітлюють між­від. темат. наук. зб. «Механізація та електрифікація сільського господарства» і ж. «Електрифікація та автоматизація сільського господарства».

Завантажити статтю