Електрифікація сільського господарства
ЕЛЕКТРИФІКА́ЦІЯ СІЛЬСЬКО́ГО ГОСПОДА́РСТВА – створення й уведення в дію електроенергетичної бази для споживачів у сільських регіонах. Передбачає будівництво електростанцій, ліній електропередачі й трансформатор. підстанцій для виробництва і транспортування електроенергії, широке використання її для електрифікації й автоматизації вироб. процесів та в побуті сільс. жителів. Електрифікація є одним із вагомих чинників НТП у с. госп-ві, важливою умовою створення матеріал.-тех. бази галузі, підвищення продуктивності праці й культури виробництва, вдосконалення його техніки і технологій та забезпечення соц. потреб населення.
Станом на 1916 у сільс. регіонах України діяло бл. 20-ти невеликих електростанцій заг. потуж. до 600 кВт, які використовували переважно для освітлення поміщиц. маєтків. Згідно з ГОЕЛРО Планом, затв. 1920, в Україні перша держ. рай. електростанція — Штерівська — почала функціонувати 1926, а 1932 завершено будівництво Дніпрогесу. 1940 діяли 173 електростанції заг. потуж. 3,23 млн кВт. Довжина ліній електропередачі напругою 35 кВ перевищувала 4 тис. км. Сформувалися великі енергосистеми («Дніпроенерго», «Київенерго», «Донбасенерго», «Харківенерго» та ін.). У довоєнні роки електроенергію в с. госп-ві використовували у побут. цілях (освітлення приміщень), а також на виробництві для обмолоту і сортування зерна, зрошення, водопостачання, кормоприготування. У с. госп-ві України 1940 спожито 0,15 млрд кВт•год. електроенергії, зокрема від влас. електростанцій — бл. 30 %. Станом на цей рік електрифіковано 1311 колгоспів. Окремі обл. мали різний рівень електрифікації госп-в. У Запоріз., Дніпроп. і Сталін. (нині Донец.) обл. питома вага електрифікованих колгоспів складала відповідно 20,3, 18,2 і 10,4 %, Черніг., Житомир., Херсон., Сум., Микол. і Полтав.– 1,1–1,6 %, а в Кіровогр. — 0,3 %. Після 2-ї світової війни електроенергетика України стала потуж. галуззю, об’єднавши ТЕС, ГЕС, АЕС, тепло- і електромережне господарства. 1950 потуж. електростанцій досягла 3,4 млн кВт, а виробництво електроенергії — 14,7 млрд кВт•год. Тривала стрімка електрифікація колгоспів, радгоспів, МТС. 1966 заг. довжина сільс. розподіл. ліній електропередачі досягла 2 млн км, 65 % електроенергії с. госп-во отримувало від централіз. систем електропостачання, вартість електроенергії зменшилася до 1 коп. за 1 кВт•год., що стимулювало збільшення її споживання. На тваринн. і птахівницьких фермах електроенергію використовували для освітлення приміщень, доїння корів і переробки молока, напування тварин і птиці, заготівлі, зберігання й роздавання кормів, вентиляції приміщень, створення та підтримання заданих режимів мікроклімату. Широкого застосування набула електроенергія у рослинництві для очищення, сортування й сушіння зерна, переробки і зберігання рослин. продукції. До 1970 завершено приєднання сільс. споживачів електроенергії до централіз. систем електропостачання. 1990 с.-г. підприємства України на вироб. потреби використали 19 млрд кВт•год. електроенергії, електроозброєність праці зросла від 160 кВт•год. 1960 до 4817 кВт•год.
Для розвитку сільс. електромереж, підвищення надійності та якості електропостачання, зменшення втрат електроенергії необхідно будувати в сільс. місцевості мережі 35–110 кВ, а мережі 10 кВ використовувати як розподіл. всередині насел. пунктів; скоротити радіус мереж 0,38 кВ за рахунок застосування щоглових трансформатор. підстанцій 10/0,4 кВ малої потужності; облаштувати сільс. електромережі пристроями компенсації реактив. потужності; вирівнювати добові графіки навантажень електромереж; удосконалити облік споживання і втрат електроенергії тощо. У с. госп-ві України бл. 65 % електроенергії використовують для електропривода машин і механізмів, бл. 10 % — для освітлення. Важливими заходами з енергозбереження є використання електродвигунів з високим коефіцієнтом корис. дії, автоматизація режимів роботи електропривода, застосування світлових приладів з газорозряд. лампами й світлодіодами. Зменшують витрати електроенергії на енергопостачання віддалених від електромереж с.-г. об’єктів (пасовища, літні табори) за рахунок використання енергії сонця та вітру. Водяні геліоколектори забезпечують економію в середньому 400 кВт•год. електроенергії на рік у розрахунку на 1 м2 поверхні нагріву. Вітроелектр. установки виробляють за рік експлуатації в середньому 100 кВт•год. електроенергії в розрахунку на 1 м2 площі обмаху ротора. С.-г. підприємства України використовують вітроелектр. установки типу АВЕУ-6 потуж. 1–4 кВт та менш потужні установки фірми «WindElektric». Вітромех. установки для водопідіймання типу УВМ-4 мають потуж. 1,6 кВт. Див. також Відновлювані джерела енергії, Вітроенергетика.
Знач. внесок у вирішення проблем Е. с. г. зробили наук. установи, ВНЗи, проектні та буд. організації. У 1950-х рр. на базі Укр. НДІ механізації та електрифікації с. господарства (нині Інститут механізації та електрифікації с. господарства УААН, смт Глеваха Васильків. р-ну Київ. обл.) створ. відділ Е. с. г., що займається обґрунтуванням типорозмірів електродвигунів, АСК технол. процесами на птахівн. фермах, проблем надійності електрообладнання, використання енергії сонця і вітру в технол. процесах. Крім того, співроб. відділу вивчають причини відмов електрообладнання, розробляють рекомендації з підвищення його експлуатац. надійності й ефективності, запропонували засоби для ефектив. використання освітлювал. установок та забезпечення мікроклімату в тваринниц. приміщеннях, електромобіл. засоби для виконання технол. операцій у спорудах закритого ґрунту тощо. Підготовку фахівців у галузі Е. с. г. здійснюють Нац. університет біоресурсів і природокористування України (Київ), Харків. тех. університет с. господарства, Таврій. агротех. академія (Мелітополь), Поділ. аграрно-тех. (Кам’янець-Подільський), Львів. аграр. університети та ін. Науковці цих ВНЗів зробили вагомий внесок у розроблення рац. методів використання електроенергії, підвищення надійності та ефективності систем с.-г. електропостачання, використання оптич. опромінення, створення ресурсоощад. інтелектуал. систем упр. мікрокліматом у пташниках, автоном. систем електроживлення споживачів та ін.
Вирішал. значення для Е. с. г. мають проектні та буд. організації. 1933 за наказом Раднаркомзему в Києві організовано Укр. міжобл. контору «Сільелектро». Згодом створ. інститути «Украгропроект», «Укрсільенергопроект» та буд. організації ВАТ «Київсільелектро» тощо. Започатковано низку наук. напрямів: рац. використання електроенергії в с. госп-ві (С. Бондаренко); застосування автоматиз. електротехнологій у с. госп-ві (І. Мартиненко); підвищення ефективності та надійності сільс. систем електропостачання (В. Синьков); автоматизація стаціонар. технол. процесів та створення мікроклімату в тваринниц. приміщеннях (Г. Кістень); енергозбереження, використання відновлюваних джерел енергії (Б. Драганов). Проблеми Е. с. г. висвітлюють міжвід. темат. наук. зб. «Механізація та електрифікація сільського господарства» і ж. «Електрифікація та автоматизація сільського господарства».
Літ.: Бондаренко С. П. Електрифікація сільськогосподарського виробництва. К., 1962; Мартиненко І. І., Гончар В. Ф., Тищенко Л. П. та ін. Електропривід і застосування електроенергії у сільському господарстві. К., 1976; 1983; Синьков В. М., Пересипкіна С. Й., Філіппов М. М. Математичні задачі сільської електрифікації. К., 1978; Корчемний М., Федорейко В., Щербань В. Енергозбереження в агропромисловому комплексі. Т., 2001.
Ю. В. Герасимчук
Рекомендована література
- Бондаренко С. П. Електрифікація сільськогосподарського виробництва. К., 1962;
- Мартиненко І. І., Гончар В. Ф., Тищенко Л. П. та ін. Електропривід і застосування електроенергії у сільському господарстві. К., 1976;
- 1983;
- Синьков В. М., Пересипкіна С. Й., Філіппов М. М. Математичні задачі сільської електрифікації. К., 1978;
- Корчемний М., Федорейко В., Щербань В. Енергозбереження в агропромисловому комплексі. Т., 2001.
Світ-суспільство-культура 
