Гоелро План

ГОЕЛРО́ План (Государственной комиссии по электрификации России План) — перший загальнодержавний перспективний план відбудови й розвитку економіки РСФРР, що занепала внаслідок громадянської війни 1918–21 та націоналізації всієї промисловості, на основі електрифікації. Для його розробки 21 лютого 1920 за вказівкою В. Леніна створена Державна комісія з електрифікації Росії під головуванням Г. Кржижановського (у її складі працювало понад 200 осіб). При цьому під електрифікацією розуміли технічну реконструкцію економіки на новітній електроенергетичній основі.

План ГОЕЛРО, розрахований на 10–15 років, затвердив 29 грудня 1920 8-й Всеросійський з’їзд Рад. При його розробці найбільша увага приділялася Південному економічному району, до якого входили як відповідні території РСФРР, так і землі УСРР без урахування кордонів між республіками. План передбачав реконструкцію старих і побудову 20 нових ТЕС і 10 ГЕС потужністю 1750 тис. кВт/год., що разом повинні були виробляти 9 млрд кВт/год. електроенергії; створення важкої промисловості; будівництво залізниць; розширення посівних площ і підвищення врожайності земель та масове кооперування селянства. Основою розвитку певного значного промислового вузла чи району ставали Державні районні електростанції (ДРЕС). В Україні передбачалося будівництво 9 електростанцій (на Придніпров’ї переважно ГЕС, у Донбасі — ТЕС), зокрема Дніпрогесу і Бузької ГЕС, загальною потужністю 1 млн кВт. На базі енергії Дніпрогесу планувалося будівництво заводів із виплавки алюмінію та виробництва якісної сталі, збільшення у 10 разів (порівняно з 1920) видобутку вугілля, здійснення випуску машин для металургії, паливної індустрії, сільського господарства й транспорту.

У квітні 1921 створена Комісія з електрифікації України, за планом якої реконструкції підлягали металургійна і хімічна промисловість Донбасу, залізниця Петроград (нині С.-Петербург)–Москва– Харків–Юзівка (нині Донецьк) з її подальшою електрифікацією. Передбачалося створення наскрізного дніпровського водного шляху Київ–Херсон. Ударні темпи будівництва, а також значні кошти, вилучені в українських селян шляхом колективізації, сприяли тому, що План ГОЕЛРО було перевиконано — на 1935 в Україні потужність усіх електростанцій зросла в 7 разів. Якщо 1923 потужність всіх ГЕС в УСРР становила 46,7 тис. кВт, або близько 2 % усього можливого запасу гідроенергії, то потужність збудованого 1927–32 за Планом ГОЕЛРО Дніпрогесу склала 558 тис. кВт.

Рекомендована література

1. Кржижановский Г. М. Десять лет хозяйственного строительства СССР: 1917–1927. Москва, 1927;
   Google Scholar Internet
2. Развитие злектрификации Советской страны. 1921–1925 гг: Сб. док. и мат. Москва, 1956;
   Google Scholar Internet
3. Труды Государственной комиссии по электрификации России — ГОЭЛРО: Док. и мат. Москва, 1960;
   Google Scholar Internet
4. Ульянова А. Д., Павлова В. В. Розвиток електрифікації Української РСР: Бібліогр. покажч. К., 1962;
   Google Scholar Internet
5. Кульчицький С. В. Україна між двома війнами (1921–1939 pp.). K., 1999.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю