ЖАТКО́ВИЧ Григорій-Ігнатій Па­влович (02. 12. 1886, с. Голубине, нині Сваляв. р-ну Закарп. обл. — 26. 03. 1967, м. Піт­тсбурґ, шт. Пенсильванія, США) — громадсько-політичний діяч. Син П. Жатковича. 1891 разом із батьками пере­їхав до США. Навч. у коледжах св. Вікентія (Нью-Йорк) і св. Духа (Піт­тсбурґ), 1910 закін. юрид. факультет Пенсильван. університету (м. Філадельфія). Як голова Амер. нар. ради угро-русинів 1918 вів пере­говори з президентом США Т.-В. Вільсоном і майбут. президентом Чехо-Словач­чини Т.-Ґ. Масариком стосовно статусу Закарпа­т­тя. Один із ініціаторів проведе­н­ня у листопаді 1918 плебісциту серед своїх земляків у США, на якому вони більшістю голосів (67 %) висловилися за при­єд­на­н­ня Закарпат. України до Чехо-Словач­чини на умовах повної нац. автономії. Весною 1919 на чолі делегації амер. русинів пере­бував у Парижі, Празі й Братиславі, де озна­йомлював провід. діячів країн Антанти з результатами плебісциту. Сприяв організації в Ужгороді Русин. клубу (17 квітня 1919) та прийня­т­тю Центр. руською нар. радою ріше­н­ня про входже­н­ня Під­карпат. Русі до складу Чехо-Словач­чини на правах автономії (8 травня 1919). У серпні 1919 при­знач. чехо-словац. владою головою Директорії Під­карпат. Русі (першого автоном. уряду Закарпа­т­тя), 5 травня 1920 — першим (тимчас.) губернатором краю. Склав повноваже­н­ня у березні 1921 на знак протесту проти позиції Чехо-Словач­чини, що не погоджувалася на на­да­н­ня Закарпа­т­тю автономії, при­єд­на­н­ня до нього Пряшівщини та участь закарпатців у парламент. виборах. Повернувся до США, за­ймався адвокат. практикою, був юрисконсультом Піт­тсбур. греко-катол. єпархії. У 1930-х рр. від­мовився від ідеї нац. окремішності закарпат. русинів, яких почав вважати складовою частиною рос. нації. Під час 2-ї світової війни змінив античехо-словац. по­гляди, очолив Амер. карпаторус. центр. конф., видавав г. «The Carpathian» (1941–43), на сторінках якої пропагував необхідність обʼ­єд­на­н­ня Закарпа­т­тя із Чехо-Словач­чиною.