Жванчик, Великий Жванчик
ЖВА́НЧИК, Великий Жванчик — село Дунаєвецького району Хмельницької області. Центр сільс. ради, якій підпорядк. села Ліпини, Малий Жванчик, Трибухівка, Чимбарівка. Знаходиться у межиріччі Студениці та Ушиці (притоки Дністра), за 90 км від обл. центру, за 36 км від залізнич. ст. Дунаївці. Площа 3,9 км2. Насел. 1584 особи (2001), переважно українці. Тут проходить автошлях Дунаївці–Стара Ушиця. Уперше згадується 1681 у списку платників податків Осман. Туреччини. За однією з версій, назва села походить від імені першого поселенця, за ін. — від утікачів зі Жванця (нині село Камʼянець-Поділ. р-ну), який у 17 ст. зазнавав частих нападів від турків і волохів. У 18 ст. Ж. належав польс. родинам, зокрема Конецпольським, Гуменецьким, Ржевуським, Мержеєвським, Ліпінським (від 1780). За останніх тут відбулося значне екон. піднесення. Наприкінці 18 — на поч. 19 ст. Ліпінські збудували в околицях Ж. низку фільварків з досить прибутк., як на той час, скляними заводами. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. Наприкінці 19 ст. у Ж. оселилася велика кількість євреїв. Від 1797 — містечко; входило до Ушиц. пов. Поділ. губ. Після Ліпінських Ж. належав родині Хелмінських, яка продовжила будівництво фільварків. Хельмінські спорудили винокур. завод, низку водяних млинів, 1868 — палац у класич. стилі (нині обл. дит. пульмонол. санаторій) з парком. Від 1902 — у власності поміщика М. Крупенського, згодом — Жукотинського. 1875 відкрито церк.-парафіял. школу, 1896 — двокласну вчител. школу зі зразк. школою грамоти при ній. 1912 замість церк.-парафіял. почала діяти земська двокомплектна школа з 4-річ. терміном навчання. На поч. 20 ст. Ж. став волос. центром. У цей час також функціонували церква, 2 євр. молитовні школи, банк, мешкало 3005 осіб. На базар. площі була двоповерх. ратуша. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1921 Ж. перейменовано на Великий Ж., а хутір за 4,5 км з однойм. назвою (колиш. фільварок Гута Жванчицька, існував від серед. 19 ст.) — на Малий Ж. Жит. зазнали сталін. репресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від 11 липня 1941 до 29 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 31 серпня 1941 на околиці села в урочищі Табори нацисти розстріляли понад 300 євреїв. За проялену мужність на фронтах 2-ї світової війни завучу Жванчиц. школи М. Майдану посмертно присвоєно звання Героя Рад. Союзу. У Великому Ж. — заг.-осв. школа, аграрно-тех. ліцей, мед. лікар. амбулаторія, обл. дит. пульмонол. санаторій, б-ка, Будинок культури. Реліг. громади: православна, пʼятдесятників. У Чимбарівці діє РКЦ. Виялено поселення періоду енеоліту, скіф. часу, трипіл. і черняхів. культур. Серед видат. уродженців — лікар-рентґенолог Я. Бабій.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
